§ 7. Арабський халіфат

Основною ударною силою арабського війська була легка кіннота. Її загони стрімко нападали на противника і за необхідності так само блискавично відступали. Однак утримувати коней у пустелях Аравійського півострова було дорого. Значна частина арабського війська билася пішою, а в походах їхала на верблюдах.

Основна сила арабського війська полягала саме у здатності швидко пересуватися і з’являтися в найнесподіваніших для противника місцях. Також воно активно використовувало військові хитрощі: влаштовувало засідки, нападало перед світанком, засилало розвідників тощо.

Завдяки використанням стремен в арабських вершників з’явилася можливість завдавати ударів шаблею, влучно вражати противника з лука.

Також арабський вершник мав один або два міцні луки, запас стріл, спис, а іноді ще й сокиру. В арабському війську широко застосовували військові механізми для облоги фортець — балісти, катапульти й тарани, запозичивши їх у візантійців. Під час облоги міста араби за допомогою катапульт закидали за стіни фортець горщики з палаючою нафтою.

Проте, на думку істориків, одними з головних причин успішності арабських завоювань була ослабленість їхніх противників (Візантії, Ірану) та релігійний фанатизм.

Усередині мечеть виглядала так. Спочатку віряни потрапляли до прямокутного двору, обнесеного арочними галереями. У його центрі часто був розміщений фонтан для омивання. Із двором була з’єднана зала для молитов. Її стеля трималася на рядах колон. У найвідомішій Кордовській мечеті (VIII—X ст.) налічується близько тисячі мармурових колон. Вона освітлена 250 люстрами із 7 тис. лампами. Святим місцем у Каїрській мечеті (XIV ст.) є міхраб — ніша в стіні, що повернута в бік Мекки. Міхраб — найпишніша декорована частина мечеті, оздоблена різьбленими й живописними орнаментами, інкрустацією, поліхромними полив’яними кахлями. Віряни під час молитви завжди повернуті до міхраба. Перший міхраб з’явився в 706 р. в Мечеті Пророка в Медині й відтоді є обов’язковим елементом мечетей.