§ 7. Технологія обробки деревини. Одержання заготовок за допомогою склеювання деревини

Склеювання — це основний вид нероз’ємного з’єднання деталей для виготовлення столярних виробів, меблів, що дає можливість раціонально використовувати деревину.

Клеєні матеріали менше піддаються деформації, ніж вироби, виготовлені із цільної деревини.

У промисловості деревину склеюють у довжину, ширину й товщину. Унаслідок цього отримують клеєну продукцію певного призначення. Склеювання деревини в ширину застосовують у столярно-меблевому виробництві для одержання щитових деталей.

Зразки щитових матеріалів

Привабливий та естетичний вигляд мають дерев’яні вироби, виготовлені за допомогою склеювання різних порід.

Завдання 1

Перед склеюванням поверхню деталей потрібно добре підготувати, а саме після стругання перевірити на прилягання та очистити від пилу. Поверхні прилягання не повинні бути ідеально гладкими, а мати певну шорсткість. Це забезпечує краще зчеплення деталей.

Завдання 2

Найбільш поширені й затребувані такі види клеїв:

клей ПВА;
термоклей;
поліуретановий клей;
столярний клей;
епоксидний клей.

У деревообробній галузі та меблевій промисловості широко застосовується клей ПВА із класом водостійкості D2–D4. Чим вище цифра, тим краща водостійкість клею.

Столярна струбцина — це допоміжний ручний інструмент, що має затискний механізм і застосовується для фіксації заготовок під час їхньої обробки або склеювання деревини.

Використання струбцин дає змогу надійно закріпити заготовки та забезпечити їхню нерухомість.

Завдання 3