§ 72. Походження людини

Як не існує єдиної доведеної теорії походження життя на Землі, так не існує і єдиної думки про місце й час появи першої людини. Сьогодні цими питаннями займається антропологія — наука, що вивчає походження і подальший розвиток (еволюцію) людини.

За результатами досліджень антропологів були зроблені припущення, що прабатьківщиною людини була Східна Африка. Саме тут у 1924 р. були знайдені рештки австралопітека — істоти, яку за будовою вважають проміжною ланкою між мавпою та людиною (мал. 72.1).

А в 1959–1961 рр. у Танзанії, що у Східній Африці, було знайдено не лише кістки австралопітеків, але й кам’яні знаряддя праці. Усе це дозволило припустити, що саме Африка є «колискою» людства, звідки воно поширилося світом.

У Німеччині в долині Неандерталь у 1856 р. було вперше знайдено й описано рештки неандертальця — викопного виду, який, імовірно, населяв Європу та Західну Азію у 230 000–27 000 рр. до н. е. (мал. 72.2). На теренах України кістки неандертальців, знаряддя праці й сліди вогнищ були знайдені в печері Киїк-Коба (Крим) та в гроті Прийма-1 (Львівська область).

Сьогодні панує думка, що не неандертальці були еволюційними попередниками сучасних людей, а кроманьйонці (мал. 72.3).

Єдиний вид роду людина (Homo), що зараз населяє Землю, — людина розумна (Homo sapiens) (мал. 72.4).

У наш час на Землі людина розумна — єдиний вид свого роду. Чи означає це, що ми унікальні? Наприклад, Арістотель ще понад 2 тис. років тому вважав, що люди — розумні тварини, які прагнуть знання заради самого знан­ня, живуть мистецтвом і мисленням.

Дійсно, саме в Homo sapiens почало розвиватися мистецтво (мал. 72.5). Спочатку це були прості символи, за допомогою яких люди описували навколишній світ. Проте згодом це сприяло появі складної мови.