§ 23. Дослідження Землі в давнину

Справжні відкриття роблять лише найнаполегливіші та працьовиті дослідники й дослідниці, керовані цікавістю. І саме цікавість спонукала людство до досліджень Землі.

Морські подорожі значно розширили можливості досліджувати навколишній світ. А з появою писемності люди почали ще й обмінюватися інформацією. Так відбувалося формування уявлення про форму та розміри Землі, природні явища й процеси.

Стародавні єгиптяни у XXVII ст. до н. е. першими почали плавати водами Середземного моря та досліджувати верхню течію річки Ніл. Пізніше, у XII–X ст. до н. е., фінікійці та карфагеняни також плавали Середземним морем, а близько 600 р. до н. е. обігнули Африку. Стародавні китайці в VII ст. до н. е. подорожували вздовж берегів Східнокитайського моря, відкрили острів Тайвань і дослідили гирло річки Янцзи.

Географічні знання також формувалися під час воєнних походів. У XIV–X ст. до н. е. китайські завойовники дослідили долини річок Хуанхе та Янцзи, дійшли до узбережжя Жовтого і Японського морів, досягли Корейського півострова.

А результатом воєнного походу ассирійців у 802–788 рр. до н. е. стали «Листи до Бога», що містили географічну інформацію про Сирію, Палестину, Фінікію та східну частину півострова Мала Азія.

Завдяки завойовницьким походам стародавні римляни дослідили все узбережжя Середземного моря ще до початку нашої ери. У II ст. до н. е. вони завоювали Карфаген і назвали нову провінцію Африка за назвою місцевого племені афригів (афридів).

Накопичувалася географічна інформація і під час подорожей у пошуках нових торговельних шляхів. Китайські мандрівники в IV–III ст. до н. е. склали перші описи відомих їм на той час земель. А мандрівник Чжан Цянь у II ст. до н. е. дістався річок Сирдар’я та Амудар’я. Для цього він перетнув степи та пустелі Центральної Азії, подолав гори Тянь-Шань і Памір. Його маршрут увійшов в історію як Великий шовковий шлях. Прокладали торговельні шляхи й індійські купці. Вони також подорожували через пустелі та гори Центральної Азії.

Значних успіхів у вивченні Землі досягли стародавні греки. У VII–VI ст. до н. е. Фалес Мілетський першим запропонував вживати поняття «горизонт» і «частини світу», а його учень Анаксімандр для зображення земної поверхні вперше використав масштаб.

Гекатей Мілетський написав працю «Земле­опис, що складалася з двох частин — про Європу та Азію. До речі, Африку він включив до Азії (мал. 23). Гекатея Мілетського вважають засновником описового методу в географії. Геродот у V ст. до н. е. мандрував південноукраїнськими землями та описав Дунай, що «тече через усю Європу, беручи початок у землі кельтів», Дніпро та зібрав цікаві відомості про народи, які там жили. Це перший опис Скіфії, який дійшов до нас. Ератосфен у праці «Географія» зібрав і систематизував усі накопичені на той час знання про Землю. У І ст. до н. е. римський географ грецького походження Страбон узагальнив описи мандрівок і знання з фізики, математики, історії та астрономії у 17-томній праці «Географія», над якою працював усе життя.