§ 35. Екзогенні (зовнішні) процеси

Над рельєфом нашої планети активно «працюють» енергія Сонця, сила земного тяжіння і навіть живі організми. Усі ці чинники спричиняють екзогенні, або зовнішні процеси, які відбуваються безпосередньо на поверхні Землі або у верхній частині земної кори (мал. 35.1).

Якщо в результаті ендогенних процесів утворюються великі форми рельєфу, то під час екзогенних відбувається їх поступове руйнування та перетворення на інші, менші форми.

Вивітрювання — це процес руйнування та хімічної зміни гірських порід і мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різних зовнішніх чинників (мал. 35.2). Мабуть, важко уявити, але колись пісок був частиною гігантських скель, які в результаті вивітрювання перетворилися майже на пил.

Повітря та вода з розчиненими в ній речовинами здатні руйнувати гірські породи. Наприклад, у процесі такого хімічного вивітрювання польовий шпат (який називають польовиком) перетворюється на глину (мал. 35.3). Саме з глини в давнину почали виробляти перший штучний матеріал — кераміку.

У пустелях і горах, де характерні значні добові зміни температури, відбувається фізичне вивітрювання (мал. 35.4). За умов, коли добова температура повітря коливається близько 0 °С, відбувається один із видів фізичного вивітрювання — морозне. Відомо, що вода в процесі замерзання збільшується в об’ємі. Тому коли вона потрапляє в дрібні тріщини в гірських породах і замерзає, то поступово їх руйнує, розриваючи зсередини.

Органічне вивітрювання — це руйнування гірських порід живими організмами (бактеріями, мохами, лишайниками, корінням дерев, землерийними тваринами тощо), які оселяються на породах (мал. 35.5).

Робота моря може бути як руйнівною, так і твірною, коли з наносного матеріалу утворюються, наприклад, коси та пляжі.

Так само «працюють» і льодовики. Сповзаючи гірськими схилами, вони «шліфують» їхню поверхню як наждачний папір, а також тягнуть за собою уламки. Скупчення цих уламків, які переносяться та відкладаються льодовиками, називають мореною.

У пантеоні богів Стародавньої Греції почесне місце посідав Еол — бог вітрів. Саме на його честь утворені в результаті роботи вітру форми поверхні називають еоловими.

Проведемо невелике дослідження.

У неглибоку посудину насипте гіркою невелику кількість будь-якого ґрунту. Візьміть склянку води та повільно лийте її на вершину. Водний потік прокладатиме собі дорогу — русло, розмиваючи ґрунт. Цей процес називають ерозією (у перекладі з латинської мови — роз’їдання).

У природі такі вимоїни поступово збільшуються і перетворюються на яри (мал. 35.6). Якщо цьому не запобігти, то із часом яри можуть зруйнувати дороги, сільськогосподарські угіддя тощо.

Річки також розмивають береги й утворюють річкові долини. А зруйнований матеріал відкладається в руслі та гирлі річки.

Підземні води в товщі земної кори можуть розчиняти такі м’які гірські породи, як сіль, крейда, вапняк тощо, та вимивати їх. У таких місцях поверхня просідає, утворюються неглибокі западини, схожі на блюдця. Цей процес називають суфозією (мал. 35.7).

У результаті розчинення гірських порід утворюються підземні порожнини — карстові печери, шахти (мал. 35.8).