§ 60. Лід у природі Землі. Льодовики

Сніги та лід покривають великі площі суходолу і моря. У найвищих шарах атмосфери хмари складаються з льоду. Сніг також утворюється з кристалів льоду — сніжинок.

Лід — це твердий агрегатний стан води. У полярних районах і високо в горах сніг і лід покривають поверхню впродовж усього року, а в інших районах нашої планети процеси замерзання і танення льоду чергуються залежно від пори року.

Особливості рельєфу місцевості та кліматичних умов спричиняють різні форми утворення льоду. Наприклад, якщо вода в річці переохолоджена, процес її замерзання йде швидко, і річка може промерзнути до самого дна (мал. 60.1).

Як і в прісних водоймах, у морях кристалізація льоду відбувається на поверхні води. Товщина «молодого» морського льоду може сягати 2 м, а в полярних районах, де влітку лід не встигає розтанути, його потужність рік у рік зростає. Північний Льодовитий океан покритий кількаметровим шаром льоду, який постійно дрейфує. Цей процес залежить від морських течій і вітрів (мал. 60.2).

Трапляється лід і під землею: на деяких ділянках нашої планети утворилися величезні масиви багаторічної мерзлоти. У полярних районах земля промерзає настільки глибоко, що влітку встигають розтанути лише верхні шари ґрунту. Потужні шари багаторічної мерзлоти можуть сягати понад 1000 м (мал. 60.3).

Основна маса льоду на Землі зосереджена в льодовиках. Вони покривають 16,2 млн км² поверхні Землі. У льодовиках зберігається 80 % усієї прісної води.

Льодовик — це природне скупчення льоду на земній поверхні, що утворюється в результаті нагромадження й ущільнення снігу вище від снігової лінії. Снігова лінія — це межа, вище від якої сніг зберігається впродовж року. Її висота  залежить від географічної широти місцевості. Зі збільшенням географічної широти висота снігової лінії зменшується (мал. 60.4).

Снігова лінія в районі екватора проходить на висоті близько 4500 м, у горах помірних широт — на висоті 3000 м, а в полярних широтах — на рівні моря. Тому на пласких рівнинах полярних областей виникають покривні льодовики, а гірські льодовики утворилися на найвищих гірських вершинах у низьких широтах.

Близько 98,5 % усіх льодовиків Землі становлять саме покривні льодовики. Вони утворилися в Антарктиді (85 % загальної площі зледеніння) та на острові Гренландія (11 %). Їхня товщина подекуди перевищує 2000 м. Покривний льодовик сповзає з материка чи острова в прибережну частину океану й утворює айсберги — плавучі льодові гори. Більша частина айсберга перебуває під водою (мал. 60.5).

Джерелом живлення гірських льодовиків є тверді атмосферні опади, що нагромаджуються та ущільнюються, перетворюючись на лід вище снігової лінії. Завдяки пластичності льоду та під дією своєї маси гірський льодовик сповзає вниз долиною. Рухаючись, він руйнує та поглиблює долину, а продукти руйнування несе вниз (мал. 60.6).

Найдовший льодовик на нашій планеті — це льодовик Ламберта в Антарктиді. Його довжина становить майже 400 км. А льодовик Федченка в горах Паміру — найдовший у Євразії. Його довжина дорівнює 77 км, причому початок розташований на висоті 6280 м, а нижній край — на висоті 2900 м.