§ 67. Ґрунти й умови їхнього утворення

До ХІХ ст. ґрунт досліджували суто геологічна й агрономічна наукові спільноти. У геології ґрунт розглядали як гірську породу та поділяли його на пісок, глину, суглинок тощо. В агрономії за ґрунт вважали верхній 30–40-сантиметровий шар землі. Сьогодні ґрунтознавство посідає важливе місце в системі наук про біосферу, адже ґрунт — необхідна умова існування життя на Землі й водночас її наслідок. Він сформувався в результаті тривалої взаємодії клімату, рельєфу, гірських порід і живих організмів.

Ґрунт — це верхній пухкий родючий шар Землі, у якому ростуть рослини, мешкають тварини й інші організми (мал. 67.1).

У складі ґрунту є тверда, рідка і газоподібна частини, а також жива й органічна частини.

Найважливішою складовою ґрунту є гумус.

Гумус (перегній) — це органічна частина ґрунту, яка утворюється та накопичується в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів. Від кількості гумусу залежить здатність ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами та вологою, тобто його родючість.

Основою для формування ґрунту є гірські породи. Утворення ґрунту потребує надзвичайно багато часу: шар завтовшки 1 см формується від 100 до 200 років (мал. 67.2).

Ґрунти утворюються внаслідок зміни гірських порід під впливом живих і мертвих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), сонячного тепла, атмосферних опадів (клімату), рельєфу місцевості, ґрунтових вод з урахуванням чинника часу. Також чинниками ґрунтоутворення є і діяльність людини.

Якщо змінюються властивості хоча б однієї складової ґрунту, змінюється вся його структура. У результаті формуються різні типи ґрунтів із різними властивостями: родючістю, пористістю, здатністю утримувати вологу та повітря. На зміну природних властивостей ґрунтів впливає господарська діяльність людини. Так, тривале розорювання ґрунтів призводить до зменшення їхньої родючості та ерозії.

Кожен тип ґрунту має свої різновиди залежно від підґрунтя, клімату, рослинного покриву й інших чинників ґрунтоутворення.

В Україні виявлено 650 видів ґрунтів. Також Україна володіє третиною світового запасу найродючіших земель — чорноземів (мал. 67.3). Верхні шари чорнозему мають темний колір, якого надає перегній.

Чорноземи формуються у степах під трав’янистою рослинністю за достатньої кількості тепла й вологи, а за нестачі вологи там утворюються каштанові ґрунти.

Підзолисті ґрунти формуються під хвойними лісами за умов великої кількості опадів. Опади промивають ґрунт, унаслідок чого під тонким шаром гумусу утворюється білий горизонт вимивання, який за кольором нагадує золу (мал. 67.4).

Бурі лісові ґрунти формуються під широколистими лісами з розвиненим трав’яним покривом.

Під вологими екваторіальними лісами, для яких характерні високі температури повітря та велика кількість опадів упродовж усього року, формуються червоні та жовті фералітні ґрунти (від латин. ferrum — залізо, aluminium — алюміній та грец. lithos — камінь) (мал. 67.5). Фералітні ґрунти містять багато заліза й алюмінію.

Тундрово-глейові ґрунти формуються за умов майже повної відсутності рослинного покриву та надлишку вологи.

У пустелях і напівпустелях майже без опадів та рослинності розвиваються бурі пустельні ґрунти та сіроземи.