§ 70. Степ і лісостеп

Степи розташовані в помірному поясі. Тут випадає більше опадів, ніж у пустелях, але менше, ніж у лісах. Це великі ділянки переважно рівнинної місцевості, що поросли трав’янистою, переважно злаковою, рослинністю.

Природна зона степу в Євразії представлена типовими степами, у Північній Америці — преріями, у Південній Америці — пампасами.

Лісостеп — це перехідна природна зона помірного поясу Північної півкулі між зонами мішаних лісів та степу. На ній чергуються лісові ділянки і степові масиви.

Луки — це ділянки землі, вкриті переважно багаторічними трав’янистими рослинами, здебільшого злаками й осоковими. Луки формуються за умов достатнього або надмірного зволоження. Здавна людство використовує луки як пасовища для худоби та для сіножаті (мал. 70.1). За розташуванням луки поділяють на материкові, заплавні та гірські.

Поле — це штучно створена ділянка землі для сільськогосподарських робіт. Перші поля були створені людиною, коли на місці випаленого лісу почали висаджувати злаки.

Степова зона України займає майже 40 % її території: від зони лісостепу в південній частині України до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір (мал. 70.2).

У рельєфі лісостепу переважають височини. Більшу частину території Українського степу займають рівнини.

Клімат у цих зонах помірно континентальний із теплим літом і помірно холодною зимою.

Славляться українські степи своїми чорноземами. Тому значну їх частину використовують як сільськогосподарські угіддя.

У степовій зоні переважають кліматичні чинники, що негативно впливають на зростання деревної рослинності. Це суховії, посухи й різкі зміни вологості повітря, чергування морозних днів із відлигами, ранні осінні й весняні заморозки.

Тому серед рослин степу переважають трави, здатні витримувати посуху. В одних рослин стебла та листя рясно опушені або мають восковий наліт, а в інших жорсткі стебла вкриті вузькими листками, що згортаються в суху пору року (злаки). Рослини відрізняються кореневою системою, що або йде глибоко в землю, або утворює бульби, цибулини, кореневища (мал. 70.3).

Тваринний світ лісостепів і степів пристосований до існування на відкритих просторах за посушливих кліматичних умов.

Флора перехідної зони формується видами як лісової, так і степової зон. З-поміж деревних рослин тут трапляються дуб, клен, липа, ясен, в’яз, верба тощо. Серед трав’янистих рослин переважають пирій (мал. 70.4), конюшина (мал. 70.5), тонконіг, ковила, стоколос тощо. На заплавних луках лісостепу ростуть осока, рогіз, калюжниця.

Природна рослинність степової зони майже не збереглася, адже 80 % земель розорані. 

Тваринний світ лісостепів і степів різноманітний та представлений як лісовими, так і степовими видами. Із ссавців тут мешкають гризуни (ховрах (мал. 70.6), бабак, тушканчик тощо), хижаки (тхори степовий (мал. 70.7) і перев’язка, кам’яна куниця, лисиця-корсак тощо), плазуни (степова гадюка, жовточеревий полоз тощо). А серед птахів можна зустріти сову вухату, жайворонка, перепілку, вівсянку, сіру куріпку. Зрідка трапляються орел степовий (мал. 70.8), канюк. Багаті лісостепи і степи на безхребетних тварин, це жук-гнойовик (мал. 70.9), жук-олень, бражник мертва голова, павук-хрестовик, тарантул тощо.