§ 8. Одноклітинні організми та колоніальні організми

У 1675 р. А. ван Левенгук розглядав у мікроскоп краплину води й побачив у ній неймовірний хаос. Там була чимала кількість мікроскопічних організмів, які пізніше назвали найпростішими одноклітинними організма­ми, а сам А. ван Левенгук став їхнім першовід­кри­­вачем (мал. 8.1).

Одноклітинні організми продовжують досліджувати й зараз. Як виявилося, вони з’явилися на планеті близько 3 млрд років тому. Такий висновок зробили вчені Університету Каліфорнії (США), досліджуючи найдавніші кам’яні породи, які колись перебували у прісних водоймах.

І хоча одноклітинні організми мають дуже малі розміри (від тисячної частки міліметра до 25 см у колоніальних форм), саме вони дали поштовх розвитку всього живого. Наука про найпростіших — протистологія — визначає понад 70 тис. видів цих організмів. І це ще не остаточна кількість, адже щороку вчені відкривають сотні нових видів.

Одноклітинні організми (найпростіші) мають такі основні риси:

• визначальний чинник життя — волога;
• тіло всіх одноклітинних складається з однієї клітини;
  належать до еукаріотичних організмів (одноклітинні, колоніальні);
• різноманітні форми симетрії;
• основні компоненти клітини: ядро та цитоплазма;
• поширені органели руху: псевдоподії, джгутики, війки;
• характеризуються життєвим циклом;
• за несприятливих умов утворюють цисту — тимчасову захисну оболонку.

У попередніх параграфах ми розглянули будову прокаріотичної клітини. Вона притаманна організмам, у клітинах яких відсутнє ядро, і більшість із них — бактерії.

Бактерії можуть мати різноманітну форму. Вони бувають сферичні (коки), паличкоподібні (бацили), спіралеподібні (спірили) тощо (мал. 8.2).

Прокаріоти поширені на всій планеті й відіграють важливу роль у біосфері. Вони забезпечують родючість ґрунту, деякі види очищують водойми, інші беруть участь у колообігу речовин. Бактерії використовують для бродіння молочно-кислих продуктів, отримання кормового білка, а також у медицині та ветеринарії.

Засновником науки про бактерії — мікро­біології — був Л. Пастер. Він довів, що процеси гниття і бродіння спричинені саме цими мікроорганізмами. Це мало важливе значення для тогочасної медицини, насамперед хірургії.

Одноклітинних еукаріотів, або протистів, можна зустріти на Землі всюди: у річках, струмках, болотах, морях, ґрунті, в організмах тварин, зокрема людини. Проте слід бути обережними: вони часто є збудниками небезпечних захворювань. 
Одноклітинні еукаріоти різняться між собою формою, будовою, розміром і способом існування. 

Систематизують одноклітинних еукаріотів за типами живлення. Твариноподібні одноклітинні організми не здатні синтезувати органічні речовини, а отримують їх разом із їжею: клітинами бактерій, водоростей, грибів, дрібніших за себе мікроорганізмів. До цієї групи належать інфузорія-туфелька та амеба-протей, яка не має сталої форми тіла (мал. 8.3 і 8.4). Не дивно, що її названо на честь давньогрецького бога Протея, який, за міфами, набував різних образів і форм.

Рослиноподібні одноклітинні еукаріоти у процесі життєдіяльності здійснюють фотосинтез, адже в їхній будові наявні хлоропласти. Поширеними представниками цієї групи є одноклітинні водорості — хламідомонада і хлорела (мал. 8.5 і 8.6). Вони беруть участь в утворенні кисню, очищають стічні води, а ще їх використовують для отримання лікарських препаратів.

Однотипні одноклітинні (а іноді й багатоклітинні) організми можуть об’єднуватися в колонії для спільного виконання життєвих функцій. При цьому кожна клітина сама виконує всі функції живого.

Це і є прикладом колоніальних організмів. Вони складаються з організмів, які зазвичай мають спільний обмін речовин, спільні системи регуляції тощо.

До колоніальних рослин належать різні одноклітинні водорості: синьо-зелені (ціанобактерії), зелені, золотисті, жовто-зелені, діатомові, пірофітові, евгленові (мал. 8.7 і 8.8).

Одноклітинні колоніальні організми можна вважати проміжною ланкою в процесі виникнення багатоклітинних організмів. Детальніше з колоніальними організмами ви ознайомитеся в 7 класі.