§ 52. Криза республіканського устрою та виникнення імперії

Як ви вже знаєте, у ІІІ—І ст. до н. е. Рим завоював величезні території. У цей період римське суспільство зазнало значних змін. Його основу складали землероби, але їхнє становище значно погіршилося. Дешеве зерно з підкорених територій значно знизило попит на місцеву продукцію. Землі збіднілих римлян скуповували великі землевласники. У своїх господарствах — віллах — вони використовували працю рабів. Вирощене зерно йшло переважно на продаж.

Громадяни, що втратили землю, масово прямували до Риму в пошуках засобів до існування, поповнюючи лави римського плебсу (бідних громадян). Поступово в Римі утворився значний прошарок людей без певних занять, які жили випадковими заробітками або з подачок багатіїв. Ці люди стали зручним інструментом у політичній боротьбі в Римі. Політики, щоб здобути якомога більше прихильників, переконували, що проблеми вирішуватимуться або самі собою, або за допомогою одного простого рішення.

Так наприкінці I ст. до н. е. Римська республіка опинилася у кризі.

Упродовж часу, коли в Римі тривали війни, Гай Марій (творець військових реформ) залишався консулом, хоча раніше на цю посаду ніколи не обирали кілька разів поспіль одну й ту саму людину. Його спроба зберегти владу і в мирний час спричинила заколот, організований нащадком знатного римського роду Корнелієм Суллою.

Так розпочався тривалий період міжусобних (громадянських) війн між римськими політиками й воєначальниками за можливість управляти державою. Той, хто приходив до влади, страчував та позбавляв майна сім’ї прихильників свого суперника згідно зі складеними списками — проскрипціями. Ці війни тривали приблизно у 80—40-х рр. до н. е.

Унаслідок міжусобних війн значна частина старої римської знаті, що раніше управляла державою, була знищена або втратила майно. Її змінили люди незнатного походження, які здобули політичний вплив та багатство завдяки завоюванням і політичним інтригам.

Висловіть припущення, як міжусобні війни вплинули на Рим.

Попередні події засвідчили, що воєначальники стали вагомою силою в політичній боротьбі. Зрештою троє з них — Гай Юлій Цезар, Гней Помпей і Марк Красс — домовилися про спільну боротьбу проти сенату та розподіл влади. Їхній союз став першим тріумвіратом.

Проте проіснував він недовго. Гай Юлій Цезар (100—44 рр. до н. е.) переміг у міжусобній війні Гнея Помпея та проголосив себе довічним диктатором з абсолютною владою. Марк Красс загинув у війні із зовнішніми ворогами Риму.

Так Цезар отримав широкі повноваження, а завдяки тому, що він призначав на державні посади лише своїх прихильників, його влада стала ще більшою. Цезар провів деякі реформи в організації влади та фінансовій системі. Наприклад, він розпочав регулярно карбувати золоті монети та знайшов спосіб подолання боргової кризи.

Цезар уславився тим, що підкорив племена галлів, які мешкали на землях сучасної Франції. На завойованих територіях він заснував римські колонії та надавав там земельні ділянки ветеранам і найбіднішим римлянам. Так він віддячив воїнам за підтримку в боротьбі за владу в Римі. Крім того, наявність у колоніях війська унеможливлювала повстання підкорених народів. Завдяки Цезарю близько 80 тис. людей отримали землю в римських провінціях.

Багато римських політиків вважало, що Цезар прагне стати кимось на зразок стародавнього рекса і що його діяльність загрожує існуванню республіканського устрою. Вони змовилися та вбили Цезаря в березні 44 р. до н. е.

Із якою метою Цезар сприяв переселенню римлян до колоній?

Ще за життя Юлій Цезар призначив своїм наступником далекого родича Гая Октавія (Октавіана). Однак сенат, що відновив свою владу, проголосив правителем держави колишнього друга й соратника Юлія Цезаря Марка Антонія. Загроза нової міжусобної війни змусила Марка Антонія та Октавіана укласти союз. До них приєднався намісник в Іспанії Марк Лепід. Так у 43 р. до н. е. виник другий тріумвірат.

Спочатку тріумвіри покарали вбивць Юлія Цезаря, але їхнє мирне співправління тривало недовго. Згодом союз розпався, і боротьба за владу спалахнула знову. Перемогу в ній здобув Октавіан (63 р. до н. е. — 14 р.). Сенат проголосив його Августом (у перекладі з латинської мови — «звеличений богами»).

Октавіан Август формально зберіг республіканські органи влади, але вся влада належала лише йому: він призначав магістратів, скликав сенат і командував військом.

Октавіан Август запровадив деякі зміни в управлінні державою, податкову реформу, велику увагу приділяв релігії, збереженню традицій та захисту моралі.

Октавіан Август мав титул принцепса — у давнину так називали найстаршого сенатора. Тому його правління називають принципатом. Традиційно Октавіана Августа і його наступників вважають імператорами, а Рим цього періоду — імперією.

Що означав офіційний титул Октавіана Августа? Обговоріть у парах, чи відповідав він його реальним повноваженням.