§ 50. Повсякденне життя Риму за часів республіки

Римляни надавали велике значення кровним зв’язкам. Рід на чолі зі старійшиною був головною складовою давньоримського суспільства. Роди складалися із сімей, очолюваних найстаршим чоловіком. Він мав повну владу над життям членів своєї сім’ї. Жінки в римських сім’ях спочатку корилися батькові, потім — чоловікові; вдовами опікувалися сини. Заміжніх жінок називали матронами. До сім’ї зараховували також клієнтів і тривалий час — рабів.

1) Кому належала влада в римській сім’ї? 2) Кого в Давньому Римі називали матронами?

Римське ім’я складалося з кількох частин. Спочатку всі римляни мали лише так зване особисте ім’я, наприклад Ромул. Усього таких імен було 72. Старший син отримував таке саме особисте ім’я, як і його батько.

Згодом до особистого імені почали додавати родове ім’я (приблизно як сучасні прізвища). Їх налічувалося близько тисячі. У повсякденному житті люди зверталися один до одного за родовим іменем: наприклад, Юлій (тобто з роду Юліїв). Оскільки особистих імен було мало, у межах одного роду багатьох людей звали однаково. Щоб вирішити цю проблему, до особистого і родового імен почали додавати ще й прізвисько.

Прізвиська могли належати особисто чоловікові, а могли передаватися від батька до сина та утворювати другу частину родового імені. Отже, в імені видатного римського воєначальника Гая Юлія Цезаря перше слово — Гай — це особисте ім’я, Юлій — родове, а Цезар — прізвисько, яке він успадкував від одного з предків.

Більшість пересічних римлян мешкала в інсулах — багатоповерхових будинках з окремими квартирами, що складалися із кількох кімнат. У помешканнях на нижніх поверхах, розрахованих на досить заможних людей, часто були каналізація та водогін. Помешкання на верхніх поверхах зазвичай налічували дві невеликі кімнати й не мали зручностей. Їхні мешканці користувалися громадськими вбиральнями, а воду набирали на вулиці у фонтанах. У них мешкали менш заможні сім’ї. Проте винаймати такі помешкання все одно було дорого, оскільки багато людей прагнули жити в Римі. Інсули будували з цегли та каменю туфу, дах вкривали черепицею. Опалювали приміщення за допомогою переносних жаровень, тому в забудованих інсулами кварталах часто траплялися пожежі.

Найзаможніші римські сім’ї мешкали в домусах — окремих будинках із кількох кімнат, які розміщувалися навколо атріуму — внутрішнього дворика. Атріум не мав даху, тому через нього до будинку потрапляло денне світло. В атріумі був невеликий басейн для збирання дощової води. Підлогу головної кімнати домуса прикрашали мозаїкою, а стіни — фресками. Такі будинки мали водогін і каналізацію, а  іноді навіть опалення (під підлогою прокладали цегляні труби, у які нагнітали тепле повітря). Кімнати були невеликими: у спальнях, наприклад, поміщалося лише ліжко.

Назвіть два типи помешкань, що існували в римських містах. Чим вони відрізнялися одне від одного?

Раціон римлян залежав від достатку. Пересічні римляни їли пшеничний хліб та кашу. З овочів споживали капусту, ріпу, цибулю, редьку та боби, а з молочних продуктів — козиний або овечий сир. Пили розведене водою вино. М’ясо їли дуже рідко. Переважно це була свинина, із якої також готували численні види ковбас. Тривалий час бідні римляни мали городи. Однак коли кількість населення Рима збільшилася і місця почало бракувати, тримати город у межах міста заборонили.

Заможні римляни харчувалися різноманітніше. Вони могли дозволити собі споживати багато м’яса та риби, свіжих фруктів та овочів, а також рідкісні, привезені здалеку продукти і спеції.

Найбідніші римляни їли лише один раз на день, а заможні — три або чотири рази. Вишукані страви для них готували кухарі.

Які продукти щодня споживала більшість римлян?