§ 45. Пелопоннеські війни. «Східний похід» Александра Македонського

За підсумками персько-грецьких війн Афіни та Спарта стали наймогутнішими полісами Еллади. Навколо них згуртувалися інші поліси. Протистояння між Афінами та Спартою і їхніми союзниками вилилося в Пелопоннеські війни 431—404 рр. до н. е. Вони закінчилися поразкою Афін, їхнім політичним та економічним занепадом.

Спарта нав’язала Афінам олігархічний устрій із владою «тридцяти тиранів». Їх так назвали тому, що владна верхівка у складі 30 осіб розпочала масові страти невдоволених. Через вісім місяців такого свавілля афіняни повстали та повалили цю владу. В Афіни повернулася демократія.

На цьому війни між полісами не припинилися. У 395—387 рр. до н. е. тривала війна між Спартою та союзом Афін, Фів і Коринфа. У цій війні активну роль відігравали перси, які скористалися ситуацією, щоб повернути контроль над частиною Малої Азії та Егейським морем, втрачений за умовами раніше укладеного миру. Тривалі війни за володарювання над Елладою виснажили греків.

Які наслідки для Еллади мали описані війни?

На північ від Еллади розташований гористий край, який називали Македонією. Тут виникла й розвивалась окрема держава, якою управляв монарх — басилей. Він мав майже необмежену владу.

Основними заняттями населення були скотарство й полювання, меншою мірою — землеробство. У горах добували мідь, залізо, золото та срібло, що забезпечувало Македонію постійними прибутками. Македоняни переймали від греків звичаї, мистецькі традиції тощо.

У 382—336 рр. до н. е. Македонією правив Філіп II. Греки вважали його таким самим елліном, як вони самі, і сподівалися, що македонський цар зможе об’єднати Елладу. Філіп II скористався цим, щоб здобути вплив у полісах. Завдяки підкупам і військовій силі йому вдалося підкорити багато полісів.

Чому греки вірили, що Філіп II зможе їх об’єднати?

Філіп ІІ удосконалив македонське військо. Було запроваджено так звану македонську фалангу: якщо у грецькій фаланзі було вісім рядів воїнів, то в македонській — 16. Македонські гопліти були озброєні сарисами — довгими списами (завдовжки кілька метрів). У війську з’явилися загони майстрів, які вміли виготовляти машини та знаряддя для штурму міст: тарани, катапульти, балісти, збірні мости.

Також македоняни, на відміну від греків, активно використовували на полі бою кінноту. Поки фаланга наступала з фронту, кіннота завдавала удару з флангів. Важкоозброєних кіннотників називали гетайрами.

Елліни здебільшого не були налаштовані проти Македонії, але Коринф, Фіви та Афіни чинили опір. Вирішальна битва між греками й македонянами відбулася в 338 р. до н. е. поблизу міста Херонея. У ній греки зазнали поразки й були змушені коритися новій силі. Не бажаючи виглядати в очах греків як завойовник, Філіп ІІ організував з’їзд представників грецьких полісів, на якому було прийнято такі рішення:

• встановлення загального миру в Елладі;
• заборона змінювати політичний устрій полісів;
• проголошення свободи торгівлі й мореплавства;
• оголошення війни Персії.

Тобто Філіп II домігся об’єднання греків спільною метою — перемогою над Персією, але під своєю зверхністю. Ці події завершили класичний період в історії Греції — час існування незалежних полісів.

Філіп ІІ доклав чимало зусиль для підготовки великого воєнного походу проти Персії. Проте правителя було вбито, і влада перейшла до його сина Александра.

Що стало наслідком битви поблизу Херонеї?

Александр, ставши басилеєм у віці 20 років, здійснив намір батька. «Східний похід» Македонії проти Персії тривав протягом 334—324 рр. до н. е.

Александр у завоюваннях прагнув «досягти краю світу, берегів Великого зовнішнього моря» (давні греки вірили, що світ плоский, а в його центрі — суходіл, який омиває море). Проте цього не відбулося: у 323 р. до н. е. він помер від малярії.

Скільки років провів Александр у війнах?