§ 43. Мистецтво Давньої Греції

У грецькому суспільстві славу та повагу мали філософи — мудрі й зазвичай добре освічені люди, які розмірковували над тим, як улаштований світ. Вони намагалися з’ясувати природу людини, суть її відносин із державою та зрозуміти, який устрій буде найкращим. Слово «філософія» в перекладі з давньогрецької мови означає «любов до мудрості». Першим філософом вважають Фалеса Мілетського. До видатних давньогрецьких філософів також належать Піфагор, Сократ, Платон та Арістотель.

«Батько історії» Геродот із Галікарнаса жив у V ст. до н. е. Він побував у Єгипті, Палестині, Месопотамії, Криму, на північному узбережжі Африки, більшості островів Середземного моря. Геродот розпитував місцеве населення про його звичаї, спосіб життя, минуле. На основі розмов і власних спостережень він написав дев’ять книг «Історії», які є цінним історичним джерелом.

Одним із найвідоміших ораторів був Демосфен (IV ст. до н. е.). Від природи він не мав виразної мови, тому невпинно тренувався. Наприклад, Демосфен навчався чітко й гучно говорити, набираючи камінці до рота; промовляв тексти на бігу тощо.

Засновником медицини був Гіппократ. На його думку, медицина мала сприяти збереженню здоров’я та продовженню життя. Гіппократ намагався встановити причини хвороби, щоб вилікувати її. Він сформулював основний принцип лікаря — «не нашкодь».

1) Кого називають «батьком історії»?  2) Як наполеглива праця змінила Демосфена?

Давні греки вважали, що краса — це гармонійне поєднання частин цілого, із дотриманням певних пропорцій.

В архітектурі втіленням цих правил стала система ордерів. Відмінності між ними можна простежити в пропорціях основного елемента давньогрецької архітектури — колони. Залежно від пропорцій різних частин колон вирізняють доричний, іонічний та коринфський ордери.

У давньогрецькому мистецтві особливе місце належало скульптурі. Скульптури виготовляли з різних матеріалів (каменю-піщанику, мармуру, дерева або бронзи) і прикрашали ними громадські будівлі й храми. Одним із найвидатніших грецьких скульпторів та архітекторів був Фідій. Деякі давньогрецькі храми та скульптури збереглися до нашого часу.

У гончарстві Давньої Греції виділяють два стилі — чорнофігурний і червонофігурний. У чорнофігурному стилі на глиняних боках посуду чорною фарбою наносили малюнок. Пізніше, у V ст. до н. е., виник червонофігурний стиль. У цьому випадку фон зафарбовували в чорний колір, а там, де мав бути малюнок, залишали червоний колір глини.

Який стиль гончарства виник раніше — чорнофігурний чи червонофігурний?

У Давній Греції значної популярності набув театр. Він розвинувся з коротких сценок-вистав, які влаштовували під час святкувань на честь бога виноробства Діоніса.

У театральній виставі брали участь від одного до трьох акторів, а також хор із 15 осіб. Акторами були лише чоловіки. Вони виконували всі ролі, у тому числі жіночі. Для того щоб було зрозуміло, кого саме зображують актори, вони надягали великі яскраві маски. Хор пояснював глядачам, що відбувається на сцені.

Переважна кількість вистав були трагедіями. Вони розповідали про героїв, богів або ж описували реальні історичні події. Трагедії не мали щасливої розв’язки, а головний герой часто помирав у кінці історії. Найвідомішими авторами трагедій були Есхіл та Евріпід, які жили в VI—V ст. до н. е.

Пізніше з’явився більш «легкий» і менш вишуканий жанр театральних вистав — комедія. У комедіях висміювали нечесних політичних діячів, а також людські вади: глупоту, жадібність, марнославство тощо. Одним із найвідоміших авторів комедій був Арістофан, який жив у V ст. до н. е.

Як виник давньогрецький театр?