§ 28. Персія

На схід від Месопотамії розташована країна, яку давньогрецький історик Геродот назвав Персією, а зараз ми знаємо її як Іран. На заході височіють гори Загросу, на північному заході — Іранське нагір’я. На території країни є пустелі, а от великих повноводних річок немає. У горах літо спекотне, а зима холодна, на південних рівнинах клімат більш м’який.

У середині II тис. до н. е. сюди з півночі прийшли племена аріїв. Ці люди займалися скотарством і жили дуже скромно між двома могутніми державами — Ассирією та Мідією. Певний час вони сплачували данину Мідії, разом із мідійцями воювали проти ассирійців.

За допомогою методу «Діаграма Венна» порівняйте природні умови Персії та Месопотамії.

За легендою, приблизно в VII ст. до н. е. один із вождів арійських племен — Ахемен — об’єднав їх, а нащадок Ахемена Кір II Великий (правив у 559—530 рр. до н. е.) повстав проти мідійського правителя і посів його місце, проголосивши себе шахиншахом. Так він заснував нову державу, яку називають Персією Ахеменідів або Перською імперією. Його наступники — шахиншахи Камбіс II і Дарій I — захопили величезні території: Месопотамію, Єгипет, Малу Азію, північно-західну частину Індії.

Новоприєднані території перси розділили на сатрапії, кордони яких відповідали межам завойованих держав. Сатрапіями управляли призначені перським правителем намісники — сатрапи. Зазвичай ними ставали найближчі родичі шахиншаха. Головним завданням сатрапів було стежити, щоб підкорені народи вчасно сплачували данину.

Сатрапи були дуже самостійними: мали окремі армії, могли карбувати власну монету зі срібла (золоту монету міг карбувати лише шахиншах), здійснювали правосуддя. Сатрапи навіть воювали один з одним. Щоб не залежати від армій сатрапів, перський правитель мав власне 10-тисячне військо так званих «безсмертних». За легендою, цю назву воно отримало тому, що місце загиблого воїна одразу займав новий, і тому їхня загальна кількість завжди залишалася незмінною. Найкраща тисяча цих воїнів становила особисту охорону шахиншаха, а до неї входили нащадки знатних перських родин.

Чому державу, яку заснував Кір II, називають Персією Ахеменідів?

Величезну Перську імперію об’єднувала мережа найкращих на той час доріг та «дорога шахиншаха», що простягалася на 2,5 тис. км. Також існувала поштова служба: вздовж основних доріг розміщувалися поштові станції, віддалені одна від одної на відстань, яку можна було подолати верхи за один день. Гонець, що прибував на станцію, передавав послання наступному. Естафета тривала цілодобово, тому весь шлях послання долало в середньому за сім днів.

Мережа якісних доріг поєднувала віддалені регіони імперії, що сприяло розвитку торгівлі. Позитивний вплив на торгівлю також мало запровадження єдиної монети — золотого даріка. Монети в користуванні були набагато зручнішими за зливки, які існували раніше. Також монети нагадували підданим про їхнього правителя.

У який спосіб персам удавалося швидко доправляти повідомлення з одного кінця імперії до іншого?

У Персії сповідували власну релігію — зороастризм, названу на честь її поширювача — Заратустри. Зороастризм передбачав віру у вічну боротьбу добра і зла. Добро, праведність, законність уособлював бог Агура Мазда. Уособленням зла був Ангра-Майнью. Заратустру називають пророком Агура Мазди. Він засуджував насильство, проповідував мир між людьми, чесність і працю. Вчення Заратустри записане у священній книзі, що має назву Авеста.

Зороастрійці вірили, що у світі існує абсолютне добро та абсолютне зло, а людина здатна вільно обирати між ними. Втіленням зла, згідно із вченням, були брехня й насильство, а втіленням добра — правда і благородні справи. Так, після смерті на людину чекатиме суд, і якщо вона за життя обрала хибний шлях, то приречена на пекельні муки. Якщо добрі вчинки людини хоча б трохи переважать, то вона потрапить до раю.

Як називалася релігія, яку сповідували перси? Якими були її основні положення?