Практичне заняття. Основні стоянки та пам’ятки первісних людей на території України

Як відомо, первісні люди розпочали заселяти землі сучасної України близько 1 млн років тому. Свідченням цього є велика кількість археологічних пам’яток, які дають можливість скласти уявлення про ті давні часи. Найдавніша стоянка первісних людей на території України розташована біля сучасного села Королево в Закарпатській області. Її розвідав у 1974 р. київський археолог В. Гладилін. Це була стоянка пітекантропів, яка дає уявлення про їхній спосіб життя та знаряддя праці.

Значно більше археологічних пам’яток збереглося від перебування неандертальців і кроманьйонців. Знахідки створюють уявлення про заняття й духовне життя цих людей.

Свідченням поширення релігійних уявлень на українських землях стали знахідки людських поховань, виявлені в печері Киїк-Коба та інших місцях у Криму. Померлих ховали в спеціальних ямах, у скорченому вигляді на боці. Це свідчить про появу в неандертальців найпростіших уявлень про існування у людини душі та життя в потойбічному світі, властивих майже всьому давньому людству. Поховання влаштовували в межах житла, що свідчило про відсутність у тогочасної людини жаху до померлого (стародавні люди вважали, що вони заснули) й віру в збереження кровних зв’язків останніх із живими.

У палеоліті з’явилися перші зразки первісного мистецтва на наших землях. Найдавнішими творами мистецтва є зображення на кістках тварин. На стоянці у села Молодове Чернівецької області знайдено лопатку мамонта із композицією, у центрі якої фігура оленя в оточенні хвилястих ліній, трикутників і слідів багатьох ударів. Деякі вчені вважають, що ця знахідка пов’язана з давніми ритуалами мисливської магії.

Високого рівня духовного розвитку в період палеоліту досягли кроманьйонці. Первісне мистецтво тоді було тісно пов’язане з магічними обрядами, які здійснювалися в спеціально відведених місцях. Залишки такої споруди відкрито на стоянці Мізин. Тут було знайдено фігурки та «шумливий» браслет із кісток мамонта, який одягали під час магічних церемоній. Серед знахідок також є набір розмальованих кісток мамонта і молоток із рогу північного оленя, що використовувалися як ударні музичні інструменти. Сучасні вчені спробували відтворити звучання цих первісних музичних інструментів і записали їх на грамплатівку.

Розмальований череп і ударні молотки знайдено також на стоянці Межиріч.

Одним із найвідоміших святилищ на території України, де впродовж тривалого часу (від пізнього палеоліту до бронзового віку) відбувалися магічні обряди, є гроти Кам’яної Могили поблизу Мелітополя.

Віра в існування душі та її життя у потойбічному світі розвивалося і в мезоліті. Археологи знаходять поховання людей цієї доби, завалені зверху камінням. Імовірно, це було зроблено одноплемінниками з метою не допустити повернення душі померлого. У могильниках, знайдених на Дніпропетровщині, кістяки посипані вохрою — природною червоною фарбою. Цей обряд, вважають вчені, уособлював віру людини в очисну силу вогню.

У гротах Кам’яної Могили знайдено кам’яні гальки та плитки, вкриті геометричними візерунками й пофарбовані вохрою. Це так звані чуринги (плоскі шматки дерева або каменя із нанесеними символічними знаками), які мали важливе магічне призначення і вважалися вмістилищем душі людини.

У духовному світі людини знайшли відображення зміни, що відбувалися за доби неоліту. Серед племен набув поширення культ матері-землі, про що свідчать численні знахідки речей, необхідних у потойбічному житті. Тепер замість зброї у поховання клали глиняний посуд і знаряддя праці.

У релігійних уявленнях мисливців головне місце, як і раніше, займав культ тварин, що були об’єктами полювання. Під час поховань здійснювалися тризни, які супроводжувалися биттям глиняного посуду, наповненого жертовною стравою.

Про ускладнення релігійних уявлень населення Подніпров’я свідчать знахідки поховань, де в одній ямі було близько 40 черепів померлих, а всі інші їхні кістки були закопані в сусідній ямі. У багатьох могильниках знайдено кістяки, які свідчать, що померлих перед похованням було міцно зв’язано. Можливо, живі відчували страх перед померлими і в такий спосіб намагалися їх знешкодити

Проявами естетичних уподобань людини неоліту є різноманітні прикраси. Одяг, пояси та головні убори прикрашали нашивні пластинки, вирізані з іклів вепра та вкриті орнаментом. Окрасою жінок були намиста із полірованої кістки, черепашок та напівкоштовного каміння. Значного поширення за доби неоліту набув звичай прикрашати речі орнаментом. Ним вкривали не лише кам’яні вироби та кераміку, але, ймовірно, речі з дерева та шкіри, які не збереглися до наших часів.