Вступ

Люди завжди цікавилися своїм минулим. Для того щоб інформацію про минуле було легше розуміти, вони шукали способи її впорядкування. Наприклад, події розміщували в певній часовій послідовності, тобто в хронологічному порядку. Для цього їх датували. Датувати подію — це вказати, скільки часу минуло від неї до певної точки відліку. В Україні, як і в більшості країн світу, точкою відліку є народження Ісуса Христа. Від цієї події ведеться відлік років нашої ери (р. н. е.), а роки до цієї події рахуються у зворотному порядку і позначаються «р. до н. е.». Слово «ера» має різні значення: це і одиниця виміру часу, і слово, що позначає час, із якого запроваджується певний спосіб його підрахунку.

Упорядковану за роками, місяцями і днями систему відліку часу називають календарем. Упродовж своєї історії людство створило багато різних календарів, вигадуючи різні способи ділити рік на рівні (або не дуже) проміжки, але при тривалому використанні їм завжди бракувало точності. Річ у тому, що повне коло навколо Сонця Земля робить не рівно за 365 діб, як рахують календарі, а за 365 діб, 5 годин, 48 хвилин, 45,96 секунди. Із роками та століттями похибка накопичувалася. Наприклад, це призвело до того, що давні єгиптяни (ви дізнаєтеся про них пізніше), які тисячоліттями користувалися одним календарем, мусили святкувати весняні свята взимку. Сучасний календар, яким користується весь світ, був запроваджений 4 жовтня 1582 р. Папою Римським Григорієм VII. Тому цей календар називають григоріанським. Творці календаря, щоб усунути проблему різної тривалості календарного та астрономічного років, запровадили високосний рік із 366 днів. Він наступає кожні чотири роки. Цей 366-й день, що накопичується за попередні роки, додають до найкоротшого місяця року — лютого.

Що потрібно зробити для того, щоб датувати подію? Для чого потрібно датувати події?

Як вам уже відомо, історія вивчає минуле людства. Ви будете знайомитися з історією, яку змогли на теперішній час дослідити історики.

Цього року основну увагу буде приділено вивченню двох історичних періодів — Первісної історії (доби) та історії Стародавнього світу.

Первісна доба охоплює час від появи людини до виникнення писемності. Потім розпочалася історія перших цивілізацій, яка тривала до загибелі Західної Римської імперії. Цей проміжок часу називають Стародавнім світом, а його історію — історією Стародавнього світу.

Окремо в історії перших цивілізацій виділяють період Античності, або античної історії, до якого належать історії Давніх Греції та Риму. Після неї розпочалася епоха Середніх віків.

Оскільки часовий відрізок Первісної доби дуже тривалий, його для зручності поділяють на археологічні періоди.  Ця періодизація пов’язана з етапами освоєння людиною матеріалів, які вона використовувала для створення знарядь праці та зброї. Це кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт) — час, коли більшість виробів виготовляли з каменю, і доба металів. До останньої належать мідно-кам’яний, бронзовий і залізний віки, за яких використовували відповідно мідь, бронзу й залізо.

Висловіть припущення, із якою метою вчені запровадили історичну періодизацію.

Досліджуючи минуле, вчені користуються історичними джерелами, які поділяють на кілька типів:

• Речові джерела — це всі матеріальні залишки людської діяльності, наприклад, знаряддя праці та все, що створено за їхньою допомогою: споруди, зброя, прикраси, посуд, твори мистецтва тощо.
• Писемні джерела — будь-які записи, наприклад, літописи і хроніки, зводи законів, а також особисті документи, такі як листи або щоденники.
• Етнографічні джерела — матеріали досліджень культури та побуту різних народів або племен.
• Усні джерела — фольклор, легенди, міфи та перекази, казки, розповіді свідків подій, тобто все, що передавалося з уст в уста.
• Кіно- та фотодокументи — відеозаписи та фотографії.

У Первісну добу ще не було винайдено письма, отже, люди не вели записи про своє життя. Тому для вивчення цього періоду використовують переважно речові джерела. Також історики послуговуються напрацюваннями етнографів — дослідників, що вивчають побут і культуру різних людських спільнот. Особливо цікавими є спільноти, чий спосіб життя майже не змінився від часів кам’яного віку.

Які історичні джерела використовують для вивчення Первісної доби? Чому?

Активне дослідження історії Стародавнього світу розпочалося близько 200 років тому — у ХІХ ст. У ті часи історики ще не знали багатьох давніх мов. Тому для того, щоб перекласти декілька слів у написі, можна було витратити не один рік. Археологи ще не мали тих знань і технічних засобів, які доступні сучасним дослідникам. Тож іноді під час археологічних розкопок на перший погляд непривабливі речі, наприклад уламки посуду, викидали як сміття. У наш час дослідники вже добре знають, що всі знахідки є цінними, і ретельно вивчають усе, що трапляється на місці розкопок.

Найкращі результати вчені отримують, поєднуючи різні типи джерел під час дослідження.

За час, що минув, вчені зібрали багато інформації, розшифрували давні написи, вивчили мови, якими спілкувалися в Стародавньому світі. Зараз їм у цьому допомагають комп’ютерні програми.

Багато предметів давнини потрапило до приватних колекцій поціновувачів старожитностей. Також було організовано установи для збереження знахідок, де вчені мають змогу їх вивчати.