§ 46. Еллінізм

Розквіт елліністичних держав припадає на III ст. до н. е. Найбільша з них — царство Селевкідів (або Сирійське царство), що проіснувало з 312 по 64 рр. до н. е. Його назвали так за іменем царя Селевка, колишнього охоронця Александра Великого. Селевк (358—281 рр. до н. е.) захопив частину Малої Азії, Сирію, Месопотамію, Іран, частину Середньої Азії. Це була величезна територія. Вершини могутності держава досягла за Антіоха III, який правив у 222—187 рр. до н. е. Як колись Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антіох IV уславився як будівничий. Він прикрасив столицю — місто Антіохію — чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Антіохія була однією з найголовніших центрів торгівлі й ремесла у Східному Середземномор’ї. Царство Селевкідів поступово слабшало. У 64 р. до н. е. Сирійське царство захопив Рим.

Друга за значенням держава — царство Птолемеїв. Воно названо також за іменем свого засновника. Царі Єгипту (усіх їх звали Птолемеями) створили величезний флот, загальною кількістю 4000 кораблів, були найбагатшими з правителів. Основним їхнім багатством стало зерно, яке вирощували в Єгипті. Але, як і Сирію, Єгипет теж підкорив Рим.

Македонія була третьою великою державою. Вона була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни. Найсерйознішим ворогом став Ахейський союз. У 168 р. до н. е. останній цар Македонії — Персей — програв вирішальну битву римлянам і його взяли в полон, а потім стратили. У 148 р. до н. е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.

Значною і впливовою державою з часом став Пергам у північно-західній частині Малої Азії. Пергам посідав друге місце після Єгипту з вивезення зерна. Тут розводили овець. Їх шкіру навчилися обробляти так, що вона ставала м’якою і гладкою. На ній можна було писати. Цей новий матеріал для письма назвали пергаменом (або пергаментом). Порівняно з папірусом він був набагато міцнішим, але дорожчим.

У період еллінізму люди почали набагато більше подорожувати. Мандрівник Піфей із Массалії (сучасне місто Марсель у Франції) здійснив мандрівку до Північної Європи, відкривши для елліністичного світу такі землі, як Бретань, Британські острови, Зеландію, Скандинавію.