§ 56. Повсякденне життя в Римській імперії

 Висловіть припущення, чому римські політики приділяли значну увагу спорудженню терм та інших громадських будівель.

Про що свідчить цей факт? За допомогою додаткових джерел складіть розповідь про відвідання такого закладу.

Із листа Кассія до Руфа (кінець I ст. н. е.)

Ти запитуєш мене щодо бенкету, який плануєш улаштувати для своїх друзів. Хоча Цицерон і стверджує, що «найменш почесними є професії продавця риби, м’ясника, кухаря», я з великою повагою ставлюся до людей, які вміють гарно прийняти гостей та подати їм найкращі страви. На думку поета Ювенала, на бенкеті мають бути присутні «величезний омар зі спаржею, корсиканська барабуля, найкраща мінога, яку тільки може запропонувати Сицилія, гусяча печінка, каплун (спеціально відгодований півень) розміром із будинок, гарно засмажений кабан, трюфелі та яблука». Замість усього переліченого я віддаю перевагу вишуканій їжі, яку пропонує Апцій у своїй кулінарній книзі. Ти можеш знайти її в обох громадських бібліотеках, заснованих імператором Августом. Хто ж не буде приємно вражений, побачивши на столі такі страви?

Закуска:

• Солона риба і яйця.
• Фаршироване порося.
• Шматочки мізків, зварені в молоці з яйцями.
• Варені опеньки із соусом і приправлені перцем, приготовленим на риб’ячому жирі.
• Ведмежатина з прянощами в меду та соусі з олії і яєць.

Гаряче:

• Лань, засмажена в цибульному соусі.
• Єрихонські фініки, виноград, олія та мед.
• Страус у солодкому соусі.
• Горлиця, зварена разом із власним пір’ям.
• Смажений папуга.
• Млинці, фаршировані м’ясом поросяти та голубів.
• Окіст у тісті з інжиром і лавровим листям, политий медом.

Солодке:

• Асорті з кондитерських виробів із трояндами.
• Очищені фініки, фаршировані горіхами й кедровими горішками, смажені в меду.
• Теплі африканські тістечка із солодким вином і медом.

1) Ім’я якого правителя Риму згадувалося в листі?
2) Які професії перелічив Кассій? Який із цього можна зробити висновок?
3) Який основний підсолоджувач було названо?
4) Які страви пропонував Ювенал, а які — сам Кассій? У чому, на вашу думку, полягала різниця між вишуканим і невишуканим бенкетами?
5) Назвіть регіони, із яких походили складові перелічених у листі страв: риба, папуга, страус, ведмежатина, інжир, фініки, трюфелі, кедрові горішки, перець (пряність). Про що це могло свідчити?

Із листа Кассія до Донація

Пишу тобі з Африки, куди наш імператор Траян відправив мене для відлову диких тварин, оскільки наш народ потрібно постійно розважати, щоб не було повстань, які обходяться дорожче за будь-яких тварин. Народ вимагає видовищ усе більш і більш незвичайних. Йому набридло бачити пантер, запряжених у колісниці, слонів, які пишуть хоботами на піску ім’я нашого імператора, гладіаторів, що б’ються з левами. Тепер вони хочуть бачити, як ведмеді б’ються з буйволами, а бики — із носорогами.

Марк, якого ти, звісно, знаєш, розповідав мені, що був свідком у Колізеї жахливого видовища: начальник школи гладіаторів засік до смерті людину, примушуючи її відривати величезного ведмедя від буйвола. Четверо людей загинуло...

Я вважаю, що ці ігри є надто жорстокими, але, кажуть, вони забезпечують мир і спокій... Чи надовго? Тим більше, що відлов хижаків стає все більш складною справою. У деяких районах вони зовсім зникли, як, наприклад, гіпопотами в Нубії, месопотамський лев, слони в Північній Африці, звідки я тобі пишу.

 1) Звідки Кассій писав листа? Як римляни називали цей регіон?
2) Як Кассій ставився до розваг на арені?
3) Із якою метою і для кого організовували гладіаторські бої?
4) Як відлов тварин для розваг вплинув на природу?

Звичай гладіаторських боїв римляни перейняли в етрусків і самнітів. Він походив із ритуальних жертвоприношень людей під час похоронних церемоній.

Згодом вони набули поширення як розважальні видовища, і стали проводитися не тільки на поминках знатних людей.

У Римі перші гладіаторські бої відбулися у III ст. до н. е. у період Пунічних війн. Гладіаторські бої були однією з найпопулярніших римських розваг. Багато заможних римлян мали своїх гладіаторів і платили за їхнє навчання.

Право стати гладіатором могло бути надано злочинцям, засудженим за тяжкі злочини. Багато хто погоджувався, оскільки альтернативою була смертна кара. Наприклад, тип борців, відомий як «провокатори», набирався тільки зі злочинців. Озброєні провокатори були мечем-гладіусом, і билися вони тільки між собою.

Часом гладіаторів навіть використовували і в інших цілях. Так, наприклад, змовники, які вбили Цезаря, одночасно оточили Сенат підконтрольними їм гладіаторськими загонами, щоб швидко придушити можливий опір.

Найвідоміша арена, де билися гладіатори, — Колізей у Римі. Глядачі могли проголосувати: або забити, або лишити живим переможеного гладіатора. Утім бої гладіаторів рідко закінчувалися загибеллю кого-небудь із них, це стосувалося в середньому 10 % боїв, і причина полягала у великих витратах на підготовку хорошого гладіатора.

Гладіаторами найчастіше виступали раби, але були серед них і вільні люди. Прославлені бійці були знаменитими, їм заздрили, вони мали своїх прихильників.

Вільні люди становили близько 20 % від загальної кількості гладіаторів. При цьому вони укладали контракт, згідно з яким на час позбавлялися практично всіх цивільних прав. Контракт укладався на певний час, за кожен бій передбачалася виплата у 2 тис. сестерціїв (солідна сума!), і його можна було розірвати достроково, заплативши велику компенсацію.

Масштабні бої гладіаторів із безліччю учасників проводилися нечасто, оскільки це збільшувало «витрату» цінним бійцям. В основному масові битви влаштовувалися на честь будь-якого свята, і відбувалося це нечасто. Римський імператор Тит одного разу влаштував гладіаторські ігри, що тривали близько 100 днів, а імператор Траян організував одну з наймасовіших в історії битв на потіху публіці, виставивши 5 тис. бійців. Навіть римський імператор Коммод провів 735 гладіаторських боїв.

Найвідомішим гладіатором в історії можна назвати Спартака, хоча про його особистість відомо небагато. Невідомо, як саме він потрапив у рабство, але вже встановлено, що після цього його почали навчати в гладіаторській школі. Спартак увійшов в історію після того, як підняв повстання проти римських консулів і зібрав армію, яка налічувала, за деякими оцінками, до 120 тис. осіб. Але врешті-решт його військо було розбите, а сам Спартак загинув у бою.