§ 21. Історичний час. Лінія часу. Календар як інструмент усвідомлення часу

Із найдавніших часів люди спостерігали періодичність змін, які свідчили про плинність часу. День змінювався ніччю, змінювалися фази Місяця, розташування зорь на небі тощо. Це стало підставою для винайдення календаря.

Найдавніші з них, місячні календарі, засновувалися на 29,5-денному циклі фаз Місяця. Дванадцять місяців об’єднували в рік. Проте цей календарний рік відрізнявся від астрономічного — він був коротшим. І щоб узгодити календарний та астрономічний час, одні місяці в році налічували 29 днів, а інші — 30, або ж один раз на кілька років додавали тринадцятий місяць. Такі календарі існували, наприклад, у стародавніх Вавилоні, Китаї та Індії. Мусульманські країни й зараз користуються місячним календарем. Інші цивілізації створили місячно-сонячні та сонячні календарі.

Єгипетські жерці (служителі храмів богів) помітили, що розливи Нілу починаються після того, як над горизонтом з’являється велика яскрава зірка — Сіріус. За сучасним календарем ця подія припадає на 19 липня. Вони підрахували, що між двома появами Сіріуса минає 365 днів. Цей період вони розділили на 12 рівних відрізків — місяців по 30 днів у кожному, а п’ять «зайвих» днів додали в кінець року. Цей календар існував тисячі років. Згодом його запозичили римляни та внесли до нього деякі уточнення. Це відбулося за правителя Риму Юлія Цезаря, тому календар назвали юліанським.

Юліанський календар також мав розбіжності з тривалістю астрономічного року. Протягом сотень років використання цей час накопичувався, і в XVI ст. виявилося, що юліанський календар відстає від астрономічного на десять днів. На той час у житті людей Європи надзвичайно важливу роль відігравала християнська церква, а визначення дня найбільшого церковного свята — Великодня — потребувало точності календаря. Тому в 1582 р. голова католицької церкви Папа Римський Григорій XIII вирішив замінити юліанський календар на новий. На його честь новий календар було названо григоріанським. Для того щоб цей календар був точним, до кожного четвертого року було вирішено додавати один день. Цей рік становить 366 днів. Однак і новий календар не є досконалим. У ньому накопичується помилка в один день кожні 333 дні.

Визначення календарного часу допомагає упорядкувати історичний час — послідовність подій минулого. Історичний час вивчає наука хронологія.

Найбільш поширений спосіб упорядкувати інформацію про минуле — це розмістити події у хронологічній послідовності. Це допомагає визначати їхні витоки й наслідки, порівнювати історичні процеси в різних частинах світу та робити висновки про їхню тривалість, про те, відбувалися вони одночасно або зі значною різницею в часі.

У літочисленні, яким ми користуємося, роки об’єднують у десятиліття (10 років), а десятиліття — у століття (100 років), або віки. Десятиліття є короткою миттєвістю в історії людства, але містять багато подій для окремої людини. Пригадайте, скільки подій відбулося в перші десять років вашого життя.

Історична тривалість століття відповідає трьом поколінням — дідусів, батьків та онуків. В історичній науці час вимірюють століттями та скорочено позначають «ст.». Десять століть становлять тисячоліття, яке скорочено позначають «тис.».

З’ясувати хронологічну послідовність подій або явищ допоможе їх датування. Визначити дату певної події можна, обчисливши скільки часу минуло від неї до певної точки відліку. У більшості народів світу такою точкою відліку є народження Ісуса Христа. Від цієї події ведеться відлік років нашої ери, а роки до цього рахують у зворотному порядку і позначають як р. до н. е. Після 1 р. до н. е. одразу настає 1 р., а нульового року не існує. Ця система відліку часу поширена і в Україні.

Століття та тисячоліття записують за допомогою римських цифр: наприклад, V ст., ІІІ тис. до н. е.

Обчислюючи роки в межах століть, потрібно пам’ятати, що століття починається першим роком, а закінчується сотим. Наприклад, ХІІІ ст. розпочинається в 1201 р., а закінчується у 1300 р.

Щоб дізнатися, до якого століття належить певний рік, потрібно до двох перших цифр чотиризначної дати (якщо дві наступні цифри — не нулі) додати одиницю: 1449 р. — це XV ст., 1600 р. — XVІ ст., 2001 р. — ХХІ ст. Для трьохзначних дат потрібно додати одиницю до першої цифри в записі, а двозначні роки вказують на І ст.: 453 р. — це V ст., а 44 р. до н. е. був у І ст. до н. е.