§ 22. Періодизації історії людства та історії України

Історія людства налічує мільйони років. Протягом цього періоду відбулося чимало подій, як важливих для подальшого розвитку людства, так і другорядних. Щоб не заплутатися у величезній кількості інформації про минуле та простежити в ній певні закономірності, вчені використовують різні способи її впорядкування.

Якщо поглянути на життя людини, можна помітити, що воно поділяється на періоди: дитинство, юність, зрілий вік, похилий вік. У природі процеси також мають певну періодичність. Тому для зручності дослідження закономірностей історичних процесів учені запровадили наукову періодизацію.

Також слід пам’ятати, що будь-яка періодизація є умовною, вона лише допомагає зрозуміти плин історії.

Найпоширенішим на теперішній час є поділ історії людства на такі періоди: Первісна доба (Первісність), Стародавній світ, Середні віки (Середньовіччя), Ранньомодерна та Модерна доба, або Ранньомодерний та Модерний час (від англ. modern — «сучасний»). Проте слід пам’ятати, що існує багато різноманітних історичних періодизацій. Поділ на періоди залежить від того, що лежить в його основі — цивілізаційні, економічні, політичні, соціальні процеси тощо.

Межі цих періодів пов’язані з важливими для всього людства або великих регіонів планети явищами, процесами та подіями. Звичайно, у різних куточках світу вони мали свої особливості. Поділ на ці періоди застосовується і для історії України.

Найтривалішим періодом в історії людства була Первісна доба, що тривала від появи першої людини до виникнення писемності 5,5 тис. років тому. Її можна поділити на кам’яний вік (ранній, середній, новий вік) та добу металів (бронзовий та ранній залізний вік). Перехід від кам’яного віку до доби металів історики називають мідно-кам’яним віком (енеолітом).

У Первісну добу перші люди розселялися по світу зі своєї Батьківщини — Африки. На українських землях вони з’явилися близько 1 млн років тому. Найдавніші сліди їхнього перебування на території України археологи знайшли поблизу селища Королеве на Закарпатті.

Кам’яний вік отримав свою назву тому, що археологи, досліджуючи цю добу, переважно знаходили лише кам’яні знаряддя праці. Це було зумовлено тим, що інші речі, які мали органічне походжння, просто розклалися. Тогочасні люди не жили на одному місці, а постійно пересувалися в пошуках їжі, збираючи рослини та полюючи на диких тварин.

Поступово люди навчилися вирощувати рослини, одомашнили тварин: спочатку собаку, пізніше — кіз та овець, корів, буйволів, птахів, винайшли кераміку (посуд та інші вироби з обпаленої глини) та тканину. Приблизно 6 тис. років тому в Анатолії (сучасна Туреччина) навчилися виплавляти перший метал — мідь, із якої виготовляли знаряддя праці, зброю та прикраси. Після міді люди навчилися виплавляти бронзу — сплав міді та олова або свинцю.

Одночасно з удосконаленням знарядь праці змінювалися і людські суспільства. Їхня структура ускладнювалася. Разом із поширенням знарядь праці та зброї із бронзи виникли перші цивілізації: Давньоєгипетська, Шумерська, Хараппська, Китайська, Індійська та інші. Так розпочався період Стародавнього світу. Окремо в ньому виділяють Античну добу («античний» у перекладі з латинської мови — «давній») — час існування цивілізацій Давніх Греції та Риму. За цієї доби в лісостеповій частині України мешкали племена землеробів, а у степовій — кочові племена кіммерійців, скіфів, сарматів. Вони мали культурні, торговельні та політичні зв’язки з античними цивілізаціями.

Після падіння Давнього Риму в V ст. розпочалися Середні віки, що тривали тисячу років. За часів Середньовіччя на українських землях існували могутні держави. Це Русь-Україна (IX—XIII ст.) і Галицько-Волинська держава, Королівство Руське (XIII—XIV ст.), які заклали підвалини української державності.

Після Середніх віків настала Ранньомодерна доба, у яку були закладені основи сучасного світу. У цей час європейці відкрили Америку та Австралію, відбулися важливі зміни у способах виробництва, розпочалося формування сучасних (модерних) суспільства та держави, а також зародилися ті способи дослідження навколишнього світу, на основі яких розвинулася сучасна наука. Ранньомодерна доба тривала до кінця XVIII ст. У цей період українські землі перебували під владою різних держав: Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського, Корони Польської, потім — Речі Посполитої та Московії (пізніше — Російської імперії) та Османської імперії. Незважаючи на це, українці змогли зберегти почуття єдності, а також перейняти європейські наукові та культурні здобутки. У Ранньомодерну добу український народ відновив свою державність, створивши в 1649 р. Українську козацьку державу — Військо Запорозьке, що проіснувала понад століття.

Модерна доба, що розпочалася наприкінці XVIII ст., — це час стрімкої технічної, соціальної та культурної перебудови, розвитку та об’єднання всього світу, що триває й зараз. Іноді для зручності Модерну добу поділяють на менші періоди залежно від того, на яких подіях і явищах історики прагнуть зосередити увагу.

Від кінця ХVІІІ ст. українські землі були поділені між двома імперіями — Австрійською (із 1867 р. Австро-Угорською) та Російською. Обидва поневолювачі гальмували господарський, культурний та політичний розвиток українського народу. Проте навіть розділені кордонами, українці змогли знайти спосіб для об’єднання, а на початку ХХ ст. чітко заявили про прагнення створити власну державу. Ця боротьба завершилася в 1991 р. проголошенням незалежності.