§ 23. Різні підходи в розумінні розвитку суспільства

Уявлення людей про поділ історії на періоди сформоване на основі поєднання досліджень різних наук: власне історії, археології, соціології, культурології тощо. Проте вчені використовують не лише загальну періодизацію, із якою ми вже познайомилися. Так, частина істориків в основу поділу історії людства на періоди використовують цивілізаційний підхід. Якщо під цивілізацією розуміти певний рівень розвитку, то історію можна поділити на періоди дикості, варварства (коли люди винайшли землеробство і скотарство) та цивілізації.

Відповідно цивілізація виникла не одразу з появою людства, а коли воно досягло певного рівня розвитку: мало власну культуру, складний соціальний устрій, майнове розшарування. Історики визначають, чи була певна культурно-історична спільнота цивілізацією, за наявністю:

• міст (поселення з адміністративними будівлями: зерносховищами, храмами тощо);
• держави (форма організації суспільства, яка передбачає наявність влади, кордонів, на які поширюються повноваження цієї влади, взаємних обов’язків влади та населення);
• писемності.

Із появи міст, держав і писемності розпочався цивілізаційний розвиток людства, що триває дотепер. Проте такий підхід до розуміння історії пояснює лише найдавніші часи історії.

Також під цивілізацією розуміють регіон, де поширені певна культура, цінності, спосіб ведення господарства, суспільний устрій.

У такому розумінні яскравими прикладами стародавніх цивілізацій є цивілізації Єгипту, Межиріччя, Індії, Китаю, Антична цивілізація та інші. Історики з’ясували, що такі локальні цивілізації живуть близько 1,5 тис. років і мають етапи розвитку: зародження, розквіту та занепаду. Занепад може завершитися загибеллю, поглиненням іншою цивілізацією або формуванням нової цивілізації. Згодом виникали й інші цивілізації, доки світ не став об’єднаним (глобальним), таким, яким ми знаємо його зараз.

Проте регіони світу розвиваються неоднаково, тому мають цивілізаційні відмінності.
У сучасному світі зазвичай виділяють від шести до восьми цивілізацій. Вони сформувалися в різні періоди історії людства.

Інший підхід до розуміння історичного процесу запропонували соціологи. Вони розглядають минуле, виходячи зі змін, що відбулися в суспільстві та економіці. Відповідно суспільства поділяють на аграрне (традиційне, доіндустріальне), індустріальне та постіндустріальне (інформаційне).

Аграрні суспільства почали формуватися з виникненням землеробства. Головні цінності таких суспільств — це порядок, сталість, традиції, негативне сприйняття змін, орієнтування на родинні зв’язки. Світогляд людини формують традиції та загальновизнані авторитети. В аграрних суспільствах інтереси суспільства, влади й держави вважаються важливішими за інтереси окремої людини.

Елементи такого суспільства можна й зараз зустріти в країнах Сходу: там досі неохоче сприймають нове, а інтереси колективу є вищими за інтереси особи.

Іншим суспільством, яке виросло з аграрного, є індустріальне. Його поява пов’язана з розвитком ремесла, торгівлі й загалом міського життя. Ці заняття, на відміну від обробітку землі, вимагають частих переїздів і вміння швидко реагувати на попит. Загалом успіх залежав від особистих якостей людини, її знань, умінь, навичок. Купці, ремісники не так залежать від спільноти, як землероби. Тому міста ще середньовічної Західної Європи стали осередками, де зародилися нові цінності, нові уявлення про життя.

Окремі італійські держави, Нідерланди, Велика Британія стали першими країнами, де купці та власники виробництв накопичили гроші й почали вкладати їх у банківську справу (у свою чергу, банки сприяли подальшому розвитку торгівлі) та відкривати нові підприємства, застосовувати досконаліші механізми, наймати робітників. У XVIII ст. у Великій Британії розпочався промисловий переворот. У цей період було винайдено та вдосконалено різні машини й механізми, які дали змогу швидко виробляти значно більше товару, ніж раніше. А найбільшим здобутком стало використання парового двигуна, який почав застосовуватися для приведення в рух всіх верстатів та обладнання. Постали великі фабрики. Спочатку машини та механізми виготовляли вручну, а в 1840-х рр. у Великій Британії з’явилося машинне виробництво (тобто машини почали виготовляти машини) — так розпочалася індустріалізація. Сформувалися галузі важкої промисловості (індустрії): металургійна та машинобудівна.

Ремісники, які роками змалку опановували свою професію та виготовляли все вручну, поступилися місцем робітництву, яке навчалося працювати з фабричними механізмами. Цінності робітників, підприємців, банкірів, службовців, продавців — соціальних груп, що стали масовими в ХІХ ст., докорінно відрізнялися від цінностей соціальних груп аграрного суспільства. У підприємництві успіх приходив не до всіх. Він залежав не від походження людини, а від її вміння знаходити можливості для заробітку. Головними цінностями ставали гроші й успіх. Так сформувалося індустріальне суспільство, де більшість населення живе в містах, а його головні заняття пов’язане з виробництвом різних товарів (індустрією), а не з обробітком землі. Хоча згодом відбулися величезні зміни і в обробітку землі: добрива забезпечили високу врожайність, а поширення техніки зробило непотрібним використання важкої одноманітної ручної праці великої кількості людей.

Стрімкий промисловий і технічний розвиток ХІХ ст. змусив людей повірити, що завдяки науці та техніці світ зміниться на краще. Проте в ті часи люди не розуміли багатьох наслідків своєї діяльності: вони вирубували ліси, забруднювали землю, будували численні шахти, дим від фабрик і заводів забруднював повітря, а їхні відходи — воду. Наслідком промислового розвитку стали екологічні проблеми.

У другій половині ХХ ст. промисловість настільки вдосконалилася, що одна машина могла замінити сотні робітників. Кількість робітників на виробництвах почала зменшуватися. Натомість усе більше людей почали надавати різні послуги, займатися творчою справою. Тепер цінувалася не кількість виплавленого металу, виготовлених автомобілів, прокладених залізниць, а їхня технологічність: наприклад, наскільки той чи інший автомобіль є зручним, безпечним, економним.

Винайдення персональних комп’ютерів і поширення інтернету привели до того, що головною цінністю стали новітні технології, інформація, а також уміння придумувати нове (креативність). За таких умов почало формуватися постіндустріальне суспільство (тут префікс «пост» означає «після»). У ньому людина як ніколи раніше має швидко реагувати на зміни, постійно навчатися нового, уміти працювати з інформацією.