§ 28. Форми господарювання давніх людей

Як ви вже знаєте, із появою найдавніших людиноподібних істот в історії розпочався кам’яний вік. Спочатку кам’яні знаряддя праці виробляли з оббитої гальки, але минали тисячоліття, і знаряддя праці поступово вдосконалювалися, збільшилася кількість їхніх видів. «Людина розумна» виготовляла з каменю сокири й ножі, скребла, наконечники для зброї. Згодом, винайшовши лук і стріли, давні люди почали робити для них невеликі кам’яні наконечники.

Звісно, камінь був не єдиним матеріалом: дерево, лоза, мушлі, кістки та роги — усе це гомініди та давні люди використовували для виготовлення інструментів і зброї.

Гомініди та найдавніші люди постійно пересувалися з місця на місце. Вони не вирощували продукти харчування, а збирали те, що давала їм природа: плоди, гриби, корінці, а також полювали на місцевих тварин. Наприклад, на землях сучасної України 40 тис. років тому люди полювали на оленів, бізонів, мамонтів. Отже, для перших людей був характерним привласнювальний тип господарювання.

Близько 10 тис. років тому на території Близького Сходу люди навчилися вирощувати зерно, виготовляти тканину, будувати постійні поселення. Добу, коли це відбулося, називають неолітом. Тепер людина не переходила в пошуках їжі з місця на місце, а вирощувала її поблизу свого помешкання. Першими рослинами, які навчилися вирощувати давні люди, були пшениця, ячмінь та жито, а також горох і сочевиця. Такі докорінні зміни в способі життя людини назвали неолітичною революцією. Це ознаменувало перехід від привласнювального до відтворювального типу господарювання.

Приблизно в V тис. до н. е. людство вперше навчилося обробляти метал. Першим металом для обробки стала відносно м’яка мідь, яку було легко плавити. Із неї виготовляли прикраси, зброю, знаряддя праці. Проте більшість знарядь праці все ще залишалася з каменю.

Період, коли більшість знарядь праці була кам’яною, але при цьому існували й вироби з міді, називають енеолітом — мідно-кам’яним віком. У цей час людство також навчилося обробляти золото й срібло. Енеоліт називають перехідним етапом від кам’яного віку до наступної доби металів.

У мідний вік окремі спільноти, які жили в лісостепу, почали переважно займатися землеробством, а ті, що населяли степи, — скотарством, переганяючи свої стада в пошуках кращих пасовищ.

У ІV тис. до н. е. в Малій Азії та на Кавказі люди навчилися виплавляти перший сплав металів — бронзу. Її виготовляли із суміші міді та свинцю або олова. Вироби з бронзи були довговічнішими та гострішими, ніж кам’яні та мідні.

Бронзовий вік на українських землях тривав із ІІІ до початку І тис. до н. е. Землеробські племена, що жили в лісостеповій частині України, користувалися ралом із металевими наконечниками, що допомагало краще обробляти землю. Тому люди почали вирощувати нові зернові культури та овочі. Скотарі, що жили в степу, були змушені постійно переїздити, шукаючи нові пасовища для тварин. Так ці люди перейшли до кочового способу життя.

Приблизно у ХІІ ст. до н. е. в Малій Азії та на Кавказі люди навчилися виплавляти залізо. На той час доступного олова для виплавки бронзи бракувало, а залізні вироби можна було виготовляти в порівняно великій кількості. Спосіб виплавки заліза досить швидко поширився в Європі.

На українських землях залізні вироби широко використовували племена кіммерійців, що жили тут у ІХ — першій половині VІІ ст. до н. е.