§ 29. Суспільство давніх людей

Як ви вже знаєте, найдавнішою формою організації людської спільноти було первісне людське стадо. Протягом доби палеоліту його змінив людський рід, який складався з кількох поколінь кровно пов’язаних родичів.

Роди об’єднувалися в родові громади. Така громада спільно володіла майном, мисливськими угіддями, вело господарство, але худоба, знаряддя праці, предмети побуту належали окремим сім’ям. Усі вироблені продукти землеробства і скотарства, ремісничі вироби та впольована дичина розподілялися між усіма членами громади. Зазвичай в ній налічувалося 30—40 осіб, які були між собою родичами. На чолі такої громади був старійшина.

Щоб уникнути шлюбів між близькими родичами, члени однієї громади одружувалися з представниками інших родових громад, що жили поруч. Такі громади називали сусідськими. На українських землях вони виникли досить пізно, приблизно в залізний вік. Проте й досі існують спільноти, де поширена родова громада.

За бронзового віку в спільнотах збільшилася роль воїнів. Це відбувалося тому, що велика частина здобутих у результаті військових сутичок трофеїв (військової здобичі) діставалася вождю та його воїнам (дружині). Так вони ставали багатшими за одноплемінників. Вождь, старійшини, дружинники мали найбільший авторитет й повагу свого племені. Їм приписували походження від шанованих предків, виняткову хоробрість та вдачу.

Згодом владу вождя почали передавати у спадок. Вона поширювалася на дітей, онуків та інших нащадків. Так виник прошарок людей, які керували життям громади, і сформувалася соціальна нерівність. За соціальної нерівності права й обов’язки людей визначалися за ступенем їхнього наближення до влади.

Племена часто мали власних жерців або шаманів. В уявленні тогочасних людей вони були здатні спілкуватися з надприродними силами. Також жерці могли виконувати функції лікарів (цілителів).

Тривалий час окремі людські поселення повністю забезпечували себе всім необхідним. За доби неоліту, коли люди навчилися виготовляти керамічні вироби та виробляти тканину, з’явилося ремесло. Проте тривалий час кожна сім’я виготовляла речі лише для власних потреб. Лише в бронзовий вік ремесло остаточно відокремилося від інших занять: одна людина займалася, наприклад, тільки гончарством або ковальством. Якість ремісничих виробів у бронзовий вік набагато покращилася, збільшилася їхня різноманітність, а для опанування певного ремесла на належному рівні потрібно було багато часу й зусиль. 

Звичайно, існували вироби, які могли бути створені лише в певній місцевості. Наприклад, родовища міді існували тільки в окремих регіонах. Тому давні люди вимінювали власні товари на мідь і вироби з неї. Так, мідь і мідні вироби вперше потрапили на українські землі з Трансільванії та Кавказу. У бронзовий вік торгівля стала окремим заняттям, а торговельні шляхи суходолом і морем простягнулися на тисячі кілометрів.

Крім цього, за бронзового віку в межах племен чітко окреслилася майнова нерівність — виділилися багатші та бідніші роди й сім’ї. Багатство вимірювалося кількістю худоби, запасів їжі, виробів із металу, якими володіла сім’я. Соціальна та майнова нерівність призвели до розшарування суспільства. Одні соціальні групи мали більше прав і поваги, ніж інші.

Соціальні групи у бронзовий вік