§ 10. Права людини і права дитини. Права та обов’язки громадян України

Сучасний світ побудований на засадах гуманізму — вчення про те, що найвищою цінністю є людина. Вона має певні права та свободи. Це право на життя, повагу до власної гідності, майно, працю, свободу висловлювати власні думки, вірити або не вірити в щось. Ці права так і називаються — права людини. Вони однаково стосуються всіх людей на Землі від народження. Цей принцип називається рівноправ’ям.

Права людини записані в Загальній декларації прав людини, яку в 1948 р. прийняла Генеральна Асамблея ООН. Декларація надає права всім без винятку людям і ці права є невід’ємними — людину не можна їх позбавити. Права не просто мають захищати життя та гідність кожної окремої людини, а надають їй можливості для належного життя та розвитку, покликані захищати від принижень і насильства.

Серед прав людини основними є:

• право на життя — це основа всіх інших прав людини, воно є невід’ємним. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя;
• право на гідне ставлення — право людини на повагу до себе незалежно від її особистих якостей та визнання її цінності вже тому, що вона людина;
• право на свободу та особисту недоторканність — означає, що нікого не можна позбавляти свободи без законного рішення;
• право на свободу слова — можливість вільно висловлювати свої ідеї та думки без загрози покарання. Це право має деякі обмеження, пов’язані з тим, що неприпустимо ображати та принижувати гідність інших людей;
• право на рівне ставлення — забезпечує рівність усіх людей перед законом;
• право на власність — означає, що кожна людина може володіти майном;
• право на свободу світогляду — передбачає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної.

Дитина від народження має всі права людини. Однак вона має й особливі потреби, які дорослі здатні задовольнити самостійно, їй необхідно мати певні спеціальні, додаткові можливості, поки вона не досягне зрілості. Тому було розроблено ідею прав дитини. Права людини починаються з прав дитини — це загальноприйнята норма в Європейському Союзі, вона визнана і в Україні.

Окремо існує документ, у якому записані права, що від народження і до 18 років належать кожній дитині. Цей документ — Конвенція про права дитини, ухвалена в 1989 р. ООН.

Українські закони також захищають права дитини. Крім прав, передбачених Конвенцією про права дитини, дитина має право на громадянство, право жити й виховуватися в сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. Існують такі шляхи захисту прав дитини, як самозахист, захист із боку батьків, звернення до органів опіки та піклування, звернення до органів державної влади або місцевого самоврядування, громадських організацій та до суду.

Більшість людей на Землі є громадянами та громадянками тієї чи іншої держави. Громадянами України вважаються всі люди, які були народжені на території України або батьки яких є громадянами України. Згідно з Конституцією України, держава виступає гарантом дотримання прав і свобод людини — тих, що записані в Загальній декларації прав людини.

Конституція України розрізняє поняття «права людини» і «права громадянина». Згідно з Конституцією України, до прав людини належать: право на життя (стаття 27); право на повагу до гідності людини (стаття 28); право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29); право на недоторканність житла (стаття 30); право на невтручання в особисте та сімейне життя (стаття 32) тощо.

Щодо прав громадянина, то вони пов’язані зі сферою відносин людини із суспільством, державою. Прикладом прав громадянина, встановлених у Конституції України, є право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації (стаття 36), право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38), право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій (стаття 39) тощо.

Права людини переважають над правами громадянина. Це пов’язано з тим, що права людини поширюються на всіх людей, які живуть у тій або інший державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Отже, поняття «права людини» є ширшим, ніж «права громадянина».

Громадянин і держава одне щодо одного мають визначені обов’язки. Уявлення про це зародилися дуже давно. Наприклад, в обмін на сплату податків (частини доходів, у давні часи — урожаю, яку людина віддавала державі) та дотримання законів держава обіцяла захищати її від насильства та несправедливості. У Давніх Греції та Римі, де громадянами вважалися лише вільні повнолітні чоловіки, головним обов’язком громадянина був захист своєї Батьківщини. У Давній Греції повноправним громадянином вважався юнак, який пройшов дворічне військове навчання та службу.

Обов’язком громадян України є дотримання її Конституції та інших законів, а також:

• захищати Батьківщину;
• шанувати державні символи;
• не завдавати шкоди природі й культурній спадщині;
• сплачувати податки та збори;
• не посягати на права й свободи, честь та гідність інших людей.

Бути відповідальним громадянином/громадянкою України — це виконувати покладені на нього/неї обов’язки, докладати зусиль для розбудови власної держави.

Держава, у свою чергу, має дбати про громадян і громадянок: це забезпечення гідного рівня життя, можливостей брати участь у політичному житті країни, захист їхніх прав та свобод, їхній захист за кордоном.