§ 11. Мова ворожнечі. Толерантність. Протидія порушенню прав людини і дитини

Людина не може досконало знати про все, що відбувається у світі. Тому серед людей існують стереотипи. Вони часто не відповідають дійсності.

Стереотипи, які наділяють інших негативними рисами, називають упередженнями. Вони бувають дуже небезпечними: упередження приписують представникам і представницям різних груп населення, яких вони стосуються. У результаті люди, що живуть у полоні упереджень, вважають усіх людей, які належать до цієї групи, поганими. Упередження можуть існувати щодо походження, статі, віку, кольору шкіри, політичних уподобань, віросповідання, навіть зовнішнього вигляду.

Існування упереджень призводить ще до однієї проблеми — поширення мови ворожнечі. Так узагальнено називають публічні, тобто розраховані на те, щоб їх почуло багато людей одразу, висловлювання, які поширюють негативне ставлення до певних груп населення. Мова ворожнечі поширює упередження, характеризує всіх людей, що належать до певної групи, лише за її допомогою. Вона відкидає всі позитивні риси. Наприклад, люди, які народилися не на території цієї країни, або чиї батьки — іноземці, мовою ворожнечі позначатимуться як «чужі», «ворожі», «зайві». Отже, мова ворожнечі завдає великої шкоди розвитку суспільства, людським стосункам, поширює ненависть і нетерпимість.

Якщо в суспільстві упередження міцно вкорінилися, це навіть може спричинити дискримінацію — обмеження прав і можливостей певних груп населення. Наприклад, людям із дискримінованих груп відмовлятимуть у прийомі на роботу, медичному обслуговуванні тощо. Усі висловлювання, що мають на меті виправдати дискримінацію, також належать до мови ворожнечі.

Дискримінація часто призводить до злочинів на ґрунті нетерпимості. Найтяжчим із таких злочинів є геноцид.

Загальна декларація прав людини забороняє всі форми дискримінації. Проте в реальному житті повністю подолати різні форми дискримінації поки що не вдалося попри докладання значних зусиль. Вважається, що головним способом побороти упередження та дискримінацію є виховання толерантного суспільства, у якому всі люди були б рівними у своїх правах і можливостях.

Принцип толерантності радить людям бути терплячими до тих, чиї погляди та спосіб життя вони не схвалюють. Його дотримання дає змогу абсолютно різним людям мирно жити поряд. Принцип толерантності будується на простій, але важливій думці: ми всі різні, але однакові в правах, і жодна людина не є кращою за іншу. Проте в толерантності, як і в усьому, є межа.

Досить часто трапляється, що права людини порушуються. Це відбувається, коли норми, передбачені документами, що мають забезпечувати захист людського життя, здоров’я та благополуччя, не виконуються, або хтось (інші люди або навіть держави) навпаки завдає шкоди, порушуючи права людини.

До найганебніших проявів порушення прав людини належать дискримінація та переслідування за різними ознаками, наприклад за національністю або політичними поглядами, торгівля людьми та рабство, тортури.

ООН та інші міжнародні організації стежать за дотриманням прав людини. Держави-учасники ООН (серед них і Україна) зобов’язані створювати свої закони таким чином, щоб вони не порушували права людини та захищали своїх громадян від порушень їхніх прав.

Серед міжнародних організацій із захисту прав людини особливо авторитетними стали Європейська комісія з прав людини та Європейський суд із прав людини. Вони розглядають скарги щодо порушення прав людини державами, які є членами Ради Європи. Ці установи можуть надавати допомогу тим, чиї права було порушено, та у визначений спосіб карати держав-порушників.