§ 13. Що таке історія

«Щоб минулі події з часом не забулися, і великі й дивні гідні діяння не залишалися невідомими», — так визначав завдання історії давньогрецький письменник Геродот, який жив понад дві з половиною тисячі років тому. Його назвали «батьком історії». Він багато мандрував землями, які були відомі давнім грекам. Результатом подорожей Геродота стала книга «Історія», яка налічувала дев’ять томів. Один із томів присвячений землям, де тепер розташована наша держава.

«Історія — скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього», — так визначав багатогранність історії Мігель де Сервантес, відомий іспанський письменник ХVІ ст. й учасник багатьох важливих подій доби, у яку він жив.

Із висловів цих поважних діячів минулого можна визначити, що головним завданням дослідження історії — це вивчення минулого життя людства. Згодом історична наука, що остаточно сформувалася в ХІХ ст., доповнила й уточнила мету історичних досліджень.

Слово «історія» має давньогрецьке походження й перекладається як «дослідження», «розповідь про минулі події».

Перші кроки у вивченні історії ви зробили на уроках у початковій школі. З окремими подіями історії ви знайомилися також із книг, телебачення, кінофільмів, комп’ютерних ігор, завдяки розповідям близьких про долі ваших родичів тощо.

У 5 класі ви продовжите вивчати історію, але вже як окремий інтегрований курс. Історія як наука та як навчальний предмет (курс) покликана формувати уявлення про минуле, завдяки яким можна зрозуміти, як світ і суспільство стали такими, якими вони є зараз, як формувалася сучасна культура, як розвивалися технології, як вони змінювали життя людських суспільств.

Вивчення історії допомагає побачити світ у всьому його різноманітті, навчитися його цінувати. Дізнаючись про те, як жили та мислили наші предки, можна зрозуміти, ким ми є.

Історію можна розглядати як величезний обсяг людського та суспільного досвіду. Знайомство з ним духовно збагатить людину, а також допоможе їй по-іншому поглянути на свою поведінку і, давши власну оцінку діянням людей минулого, зробити висновки, які можуть вплинути на неї. Нерідко, знаючи певні закономірності історичного розвитку людських спільнот, можна робити прогнози щодо їхнього майбутнього.

Історія навчає цінувати здобутки минулого, але й розглядати їх як повчальний приклад.

Правдиве знання минулого про те, як зароджувалася та формувалася державність рідної країни, який шлях подолав її народ, як розвивалася культура, — це знання, які роблять людей громадянами і патріотами своєї Батьківщини.

Історія як наука прагне точного відтворення минулого для належного його розуміння. Тому важливою є точність опису фактів та подій. Історики досліджують історію суспільств та соціальних груп, долі окремих людей, їхні ідеї та творіння. Історію найчастіше відносять до гуманітарних наук.

Як наука історія базується на поясненні (інтерпретації) історичних фактів. Ці факти мають бути належним чином перевірені та підтверджені. Факти історики отримують шляхом дослідження джерел — різноманітних свідчень минулого. Історики здійснюють ці дослідження за допомогою спеціальних прийомів — методів. (Про те, як саме історики працюють із джерелами та якими є їхні різновиди, ви дізнаєтеся в наступних параграфах.)

Вчених, які досліджують минуле людських спільнот, називають істориками.

Кожна людина має особисту історію. Напевно кожен із вас може пригадати події зі свого минулого: дитячий садок, навчання в початковій школі, перших друзів, подорожі та інші події. Усе це й утворює історію вашого життя. Зі словом «минуле» в кожної людини пов’язані спогади, і в багатьох вони будуть різні. Проте минуле — це не просто спогади про прожите, а набуті досвід, знання та вміння.

Наша планета — це спільний дім усіх народів, які її населяють. Кожен народ має своє минуле. Історію всіх народів світу називають всесвітньою історією.

Історичне минуле нашого народу не можна розглядати окремо від минулого всього людства. Через географічне розташування історія українських земель ніколи не розвивалася ізольовано. Вона була тісно пов’язана з далекими й близькими територіями, і це можна простежити від появи людей на українських землях до сьогодення. Особливо тісними були зв’язки з народами Європи. Тому історія України є складовою європейської історії.