§ 14. Поняття інформації. Історичні джерела та їхні різновиди

Ви вже маєте уявлення про те, що таке інформація. У широкому значенні — це будь-які відомості, які були сприйняті тим, хто їх отримав, — людиною або машиною.

Обмін інформацією відбувається у формі повідомлень. Повідомленнями можуть бути тексти, зображення, жести, графіки, таблиці, відеоматеріали тощо. Цікаво, що одне й те саме повідомлення для різних людей містить різну кількість інформації. Це залежить від їхніх знань, наприклад, якщо повідомлення містить складні математичні розрахунки або написане іноземною мовою, то для того, хто не знається на математиці або не володіє тією мовою, воно не матиме сенсу. У сучасному світі інформація є цінним ресурсом. Сучасне суспільство успішно розвивається саме завдяки швидкому обміну інформацією.

Людина перш за все використовує інформацію для формування висновків або прийняття рішення, іноді — для розваги. Для цього інформація має бути достовірною, повною, своєчасною, корисною, зрозумілою.

Властивості інформації

Засоби, за допомогою яких інформація передається до споживача, називають медіа (у перекладі з латинської мови «медіум» — посередник). Це поняття виникло у ХХ ст., коли з розвитком технологій, крім друкованих текстів, люди почали активно обмінюватися інформацією у вигляді зображень, відео тощо, а поява телебачення та інтернету сприяла їхньому масовому поширенню. Це привело до появи явища масмедіа, або засобів масової інформації (ЗМІ). Продуктом масмедіа є медіатекст. Найбільш поширеними у світі медіа є книги, газети, фотографії, радіо, кіно та інтернет. Чим менше зусиль людина витрачає на отримання інформації, тим масовішим буде використання конкретного виду медіа. Найлегше сприймаються короткі повідомлення простого змісту, що не виходить за межі звичних уявлень про світ, а також яскраві прості зображення. Із цього випливає закономірність: чим менше зусиль людина витрачає на отримання інформації, тим масовішим буде використання конкретного виду медіа.

Для істориків інформацією є свідчення минулого. За час свого існування людство залишило чимало слідів своєї діяльності. Усе, що є результатом життєдіяльності людини, називають історичними джерелами. Саме їх історики намагаються відшукати та дослідити.

Найчисленнішими джерелами є речові. Завдяки їм ми можемо наочно представити всі періоди життя людства. Із їхньою допомогою можна відтворити побут людей, які колись користувалися ними, а також створити уявлення про рівень розвитку суспільства. До речових джерел належать кістки тварин і людей, знаряддя праці, посуд, будівлі, монети, печатки, прикраси тощо. Більшість речових джерел досліджує наука археологія.

Незважаючи на те, що людство вперше почало робити записи лише 5,5 тис. років тому, писемні джерела здебільшого є найбільш інформативними. Завдяки їм ми дізнаємося не тільки про велику кількість подій (іноді з подробицями), а й про причинно-наслідкові зв’язки між ними, учасників подій, думки людей, їхнє сприйняття подій.

Писемні історичні джерела — це все, що колись було написано нашими предками й збереглося до наших днів.

До виникнення писемності в історії людства передувала дописемна доба, коли існували тільки усні перекази про минуле. Свідченням тих далеких часів є легенди, міфи, народні пісні, казки, перекази тощо. Хоча в них є значна частина фантазії, вони розповідають і про справжні події, які запам’яталися людям. Історики називають ці свідчення минулого усними джерелами.

На Землі живе велика кількість народів, кожен із яких користується власною мовою. Сама мова може також бути джерелом історичної інформації. Наприклад, вживання тих чи інших слів, які пояснюють певні явища, свідчать про рівень розвитку суспільства. Зокрема, наявність у мові таких слів, як комп’ютер, ракета тощо відображає високий технологічний рівень цього народу.

Минуле відображають і етнографічні джерела — народні звичаї, обряди, традиції тощо.

Фотографія, аудіозаписи та кіно, що виникли в ХІХ ст., також стали важливими джерелами інформації про дослідження історичних подій. Вони не тільки передають інформацію, а й створюють образ події, епохи.

Найновітнішими джерелами інформації є цифрові. Вони є основою архівів цифрових документів та бібліотек. Цифрові документи можуть бути одразу створені як цифрові або як оцифровані копії документів, оригінали яких містяться на традиційних носіях — папері, плівці, тканині, камені, дереві, склі тощо. Цифрові джерела дозволяють створювати 3D-моделі, реконструювати й відновлювати речі минулого, вигляд людини тощо.

Кожна історична епоха має свій набір історичних джерел. Чим ближче до наших часів, тим більше стає джерел.

Вчені звертають увагу на те, що поділ історичних джерел за видами є умовним, а багато джерел можна зарахувати одразу до кількох видів. Наприклад, монета, на якій є напис, може бути одночасно і речовим, і писемним джерелом, книжка — речовим і писемним, а до того ж твором мистецтва, пам’ятка архітектури — речовим і зображальним тощо.