§ 17. Достовірність історичної та суспільної інформації. Історичний факт. Судження

Як ви вже знаєте, для пересічної людини інформація є цінною лише тоді, коли вона правдива, повна, своєчасна, корисна, зрозуміла. Проте не вся інформація є такою.

Будь-який медіатекст створює конкретна людина, яка вкладає в нього особисті думки, створює його з певною метою. Наприклад, вона намагається переконати своїх читачів або глядачів у чомусь, привернути їх на свій бік, викликати певне ставлення до описаного в тексті. Тому інформацію треба сприймати зважено. Корисною є лише достовірна інформація.

Насамперед необхідно визначити, чи є інформація, із якою ви ознайомилися, правдивою. Потрібно звернути увагу, чи вказує автор повідомлення джерела цих відомостей. Якщо ні, то найімовірніше, воно виявиться недостовірним, або фейковим (від англійського fake — несправжній). Достовірною інформацію можна вважати в тому випадку, якщо її підтверджуть щонайменше два незалежні джерела. Проте якщо вказані в тексті джерела викликають підозру, а їхні свідчення не можна перевірити, то, скоріше за все, такий текст є фейковим.

Якщо в медіатексті активно використовують емоційно забарвлені слова (найчастіше прикметники), оцінні судження (можна впізнати за використанням слів «добрий», «поганий» тощо), заклики до конкретних дій або нав’язується певна думка, то цей медіатекст є маніпулятивним. Відсутність достовірних джерел інформації, спрощена подача матеріалу у вигляді гасел і тверджень, надмірна емоційність, звернення до почуттів аудиторії (переважно до обурення та гніву) є ознаками маніпуляції.

Визначаючи, чи достовірною є інформація, важливо відрізняти факт від судження автора про нього.

Факт — це реальна подія, що відбулася. Ми можемо визначити її точний час та місце. Судження виражають думку людини про факт. Вони можуть бути і позитивними, і негативними, а також існувати у формі прогнозів і припущень, порівнянь та оцінок. Тому часто висловлення автором думки щодо фактів ще називають оцінним судженням. Науковий текст має містити достовірну фактичну інформацію. Після того як автор виклав факти, він може висловити власні судження щодо них. При цьому він має бути стриманим у висловленні своєї позиції, щоб у спробах довести свою думку не вдатися до маніпуляції.

Особливістю історичних фактів є те, що кожен є неповторним, його не можна відтворити. У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі. Вони необхідні для виявлення історичних зв’язків, для узагальнення певних подій та явищ. Узагальнення й систематизація фактів — це шлях до пізнання історії.

Історична наука виявила багато фактів, визначила час і місце їх здійснення, передумови, причини, наслідки та результати. Конкретні дрібні факти минулого систематизовано, згруповано в значні історичні події, явища й цілісні історичні процеси. Наприклад, таке складне явище, як Українська революція 1917—1921 рр., є сукупністю подій, серед яких були демонстрації, зібрання, переговори, угоди, битви, походи тощо. Кожен із цих фактів також можна розкласти на дрібніші події.

Складні факти мають певну структуру і, як правило, складаються з типових, стійко повторюваних деталей та елементів:

• місця дії та навколишньої природи;
• матеріальних предметів (від звичайного ґудзика до складних технічних пристроїв, створених і використовуваних людьми у своїй діяльності);
• учасників досліджуваних подій і явищ — як відомих діячів, так і пересічних представників соціальних груп.

Таким чином, події, явища, процеси відрізняються між собою за тривалістю, кількістю учасників, впливом на життя суспільства.

Історичні факти — це цеглинки, із яких будується історія. Вони є матеріалом, який дає змогу історикам робити висновки про те, що вони досліджують, якою є реальна дійсність. Завдяки впорядкуванню фактів між ними можна встановити взаємозв’язки. Це дає змогу відповісти на головне питання історії: чому все так сталося?

Завдяки праці істориків нам відомо багато історичних фактів. Для впорядкування фактів серед них виділяють ті, які мають важливе значення (головні), і ті які є несуттєвими (неголовними).

Головними вважаються факти, які: 1) впливають на розвиток суспільства, залишають помітний слід в історичному розвитку; 2) передають основний зміст історичної епохи; 3) містять важливі відомості для формування історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; 4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю та здатні викликати особисте співпереживання, міцно закріплюються в пам’яті.

Неголовні історичні факти не вирізняються ні оригінальністю, ні яскравістю, не містять важливої інформації. Проте вони необхідні для визначення місця головних фактів у просторі й часі, встановлення хронологічних зв’язків між основними подіями та їхнього тлумачення.

Проте слід пам’ятати, що поділ на головні й неголовні факти є умовним. За певних обставин неголовні факти можуть виявитися суттєвими.