§ 18. Історичне мислення. Передумови, причини, привід, результати й наслідки історичних подій та явищ

Сучасний інформаційний простір сповнений оцінних суджень про минуле. Щоб не потрапити в оману, слід навчитися працювати з історичною інформацією, тобто мати логічне та історичне мислення.

У результаті відображення дійсності людина формує уявлення. А знання, отримані внаслідок логічного пізнання, формуються у вигляді понять. Основними відмінностями між уявленнями та поняттями є те, що уявлення — це образи речей, їх чуттєве сприйняття, а поняття — виділення істотних ознак предмета або явища мовними засобами.

Вирішення проблеми відбувається завдяки логічним діям: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація. Кожна логічна дія виконує свою важливу функцію:

• аналіз дозволяє розділити ціле на частини;
• синтез є засобом поєднання окремих елементів в єдине ціле;
• порівняння дозволяє встановити схожість і відмінність окремих об’єктів;
• абстрагування забезпечує виокремлення одних ознак і відволікання від інших;
• узагальнення є засобом об’єднання предметів або явищ за їхніми суттєвими ознаками;
• класифікація дозволяє здійснити поділ предметів на класи за певними ознаками;
• систематизація забезпечує поділ та подальше впорядкування окремих об’єктів в групи.

Історичне мислення має свої особливості:

1) уміти описати суспільне явище або подію, правильно дібравши характерні для нього риси та факти;
2) з’ясувати всі причини виникнення будь-якого суспільного явища;
3) визначити умови, у яких відбувалося явище;
4) усвідомити значення та напрями розвитку історичних явищ;
5) розуміти мотиви, що визначають діяльність суспільних груп або окремих осіб, ступінь їхньої участі в подіях;
6) уміти порівнювати минуле й сучасне, виносити з фактів минулого уроки історії.

Історичне мислення є важливим чинником виховання патріотизму, згуртування суспільства для вирішення важливих життєвих завдань.

У світі немає подій, явищ, процесів, які б не мали причинного зв’язку. Причинно-наслідковий зв’язок проявляється в усіх сферах дійсності. Установити причини — означає дати відповідь на запитання про те, чому подія, явище, процес відбуваються, чим вони спричинені, що лежить у їхній основі. Проте знайти їх — завдання складне, адже вони не лежать на поверхні. Причина може бути визначена внаслідок глибокого дослідження, спостереження, експерименту.

Пізнаючи причини, слід ураховувати такі їхні особливості.

1. Між причиною та наслідком існує послідовність у часі: спочатку виникає причина, а потім наслідок. Тому причину слід шукати серед подій, явищ, процесів, що передують їм. Однак те, що передує, не обов’язково є причиною. А те, що виникло вслід за іншим, не обов’язково є наслідком. Так, за весною йде літо, за ніччю — день, і це зовсім не означає, що весна є причиною настання літа, а ніч — причиною настання дня.
2. Чимало подій, явищ, процесів можуть мати кілька різних причин, і часто складно визначити серед них головну. Наприклад, пожежа може стати наслідком або умисного підпалу, або необережного поводження з вогнем, або несправності електропроводки, або удару блискавки.
3. Чимало подій, явищ, процесів є наслідком спільної дії кількох причин. Тоді слід установити не тільки всі причини, а й роль кожної з них окремо.

Крім причин, в історії розрізняють ще таке поняття, як привід.

Привід — підстава (справжня або вигадана) до яких-небудь дій або вчинків, тобто те, що стало безпосереднім поштовхом до них. Важливою характеристикою приводу є те, що він завжди явний. Привід часто використовується як виправдання дій, що суперечать моральним цінностям, законам тощо. Наприклад, між двома людьми існували неприязні відносини, один із них випадко наступив іншому на ногу, розпочалася бійка. Тобто наступання на ногу було лише приводом для спалаху відкритого конфлікту.

Причина існує в нерозривному зв’язку з наслідком.

Наслідок — це результат дії однієї або декількох причин. Важливо зазначити, що іноді багато причин зумовлюють один загальний наслідок. У той самий час одна причина може проявитися в безлічі наслідків. Так, результатом взаємодії багатьох причин є виникнення життя на Землі. А сам факт виникнення обумовив різноманіття її форм.

З наслідком тісно пов’язаний результат — кінцевий підсумок якоїсь діяльності, заняття, розвитку тощо. Результати містять здобуток, перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності. Наприклад, проголошення незалежності України є результатом багатьох причин, а існування незалежної Української держави спричиняє безліч наслідків.

Слід також памятати, що насліки є причинами інших подій. Отже, причинні зв’язки є безкінечними.

Людині властиве постійне прагнення зазирнути в завтрашній день, щоб передбачити хід майбутніх подій. Людство завжди прагнуло якомога більше знати про своє майбутнє. Це зумовлено бажанням людини займатися прогнозуванням, щоб краще зрозуміти сучасні їй події, явища, процеси, побачити результат того, що розгортається на її очах. З огляду на стан екології, пандемії, нестачу природних ресурсів, стрімке зростання кількості населення тощо щороку зростає цінність прогнозів на майбутнє. Уже не раз людство переконувалося: чим вищий рівень прогнозування, тим ефективнішими й результативнішими є планування та управління. Так можна попередити й уникнути катастроф.

Спроби осягнути розумом майбутнє мають досить давню історію. Від найдавніших часів до сьогодення людина намагалася зазирнути в майбутнє: магія — міфологія — утопія — фантастика — прогнозування — футурологія. Зараз найбільш дієвий спосіб дізнатися майбутнє — це встановити якомога більше причинно-наслідкових зв’язків, залежність життя людини й суспільства від змін природи, науково-технічних винаходів і соціальних обставин.