§ 19. Історичне дослідження. Визначні історичні твори зі всесвітньої історії та історії України. Історіографія
Висловіть свою думку
1. Історичні дослідження на території України
Поміркуйте
Хоча історія України як наука сформувалася в ХІХ ст., відлік її шляху розвитку можна розпочати з праці Геродота «Історія». Наступним кроком стали літописні твори часів Русі-України.
Згідно найпоширенішої наукової версії в 1113 р. чернець Нестор завершив складання літопису, який відомий під назвою «Повість минулих літ». Він не тільки розповідав про події на землях Русі-України, а й давав їм оцінки, намагався з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки.
Твір Нестора Літописця став головним письмовим джерелом для вивчення історії, а інколи — єдиним джерелом інформації про ті часи.
Традиція літописання тривала майже до кінця ХVІІ ст. Наступники намагалися доповнити «Повість минулих літ» описом сучасних їм подій.
Цікаво знати
У 1674 р. було надруковано перший короткий виклад подій історії Русі-України «Синопсис». Кілька століть він був своєрідним підручником з історії і витримав майже 30 видань. Імовірно, автором «Синопсису» був архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель.
На початку ХVІІІ ст. історіописання набуло нових форм. З’явилися твори, які присвячені подіям Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та її результатам і наслідкам. Їхніми авторами були сучасники подій Роман Ракушка-Романовський, Самійло Величко та Григорій Грабянка. Ці твори отримали узагальнену назву козацькі літописи. Вони вже більше нагадували історичні дослідження, ніж давні літописи.
Поміркуйте
Завдання 1
Завдання 2
2. Видатні українські історики. Історіографія
Поміркуйте
Із якою метою слід знайомитися з працями істориків для здійснення історичного дослідження?
У ХІХ — на початку ХХ ст. дослідження історії України почали здійснювати згідно з науковими засадами. Серед видатних українських істориків цієї доби можна назвати такі імена: Микола Костомаров, Володимир Антонович, Олександра Єфименко, Наталія Полонська-Василенко, Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський та інші. Кожен із них зробив значний внесок у розвиток історичної науки.
Так, Микола Костомаров у своїх історичних дослідженнях наголошував на тому, що головною рушійною силою історії є народ.
Володимир Антонович першим серед українських істориків почав використовувати термін «Україна-Русь», приділив багато уваги збиранню та збереженню історичних джерел, сприяв формуванню української історичної школи та археології.
Дослідженню історії українського козацтва присвятив своє життя Дмитро Яворницький. Він створив тритомну працю «Історія запорозьких козаків» і зібрав чимало козацьких старожитностей.
Олександра Єфименко стала першою дипломованою історикинею. Їй належать праці «Турбаївська катастрофа», «Нариси з історії Правобережної України», «Історія українського народу».
Наталія Полонська-Василенко чимало зробила для популяризації історії України. Її двотомна «Історія України» залишається актуальною і сьогодні.
Важливі відкриття давньої історії України наприкінці ХІХ ст. здійснив археолог Вікентій Хвойка. Він відкрив найдавніше поселення людей на території Києва, трипільську культуру тощо.
Значний внесок у дослідження історії України зробив Михайло Грушевський. Він узагальнив праці своїх попередників, створивши «Історію України-Русі» в десяти томах. Дослідження вченого охоплювало події, що відбувалися на українських землях від найдавніших часів до другої половини XVII ст.
У ХХ ст. дослідження історії України набуло нового розвитку. Історик Дмитро Дорошенко відомий своєю книгою «Історія України 1917—1923 рр.», у якій описав події боротьби українького народу за незалежність на початку ХХ ст.
Іван Лисяк-Рудницький зумів вписати історію України у світовий контекст, показавши взаємозв’язок подій на українськиї землях та в світі.
Вивчення минулого нашої Батьківщини триває і сьогодні. Над проблемами історії України працюють вчені різних наукових установ. Завдяки наполегливій дослідницькій праці вченої спільноти було зібрано й проаналізовано достатньо фактів і подій, щоб створити науково доведену історію нашої Батьківщини.
Перш ніж оприлюднити свою позицію з будь-якої проблеми, науковці опрацьовують наявну літературу й дізнаються, якими були думки щодо неї в попередників. Наука, яка вивчає розвиток історичної думки, називається історіографією. Розвиток історіографії є свідченням зрілості історичної науки.
Завдання 3
Завдання 4
Завдання 5
Завдання 6
Повторюємо вивчене
Завдання 7
Завдання 8
Завдання 9
Завдання 10
Запитання і завдання
1. Назвіть перші твори, що розповідали про минуле України.
2. Хто такі історики? Назвіть імена видатних українських істориків та історикинь, яких ви знаєте.
3. За додатковими джерелами підготуйте презентацію про одного з представників української історичної спільноти.
4. Що ви знаєте про літописи?
5. Хто створив десятитомну «Історію України-Русі»? Який український історик присвятив своє життя вивченню українського козацтва?
6. Обговоріть у групах. Яким є головний здобуток праці істориків?
7. Підготуйте презентацію про розвиток історичної науки в Україні (виберіть постать).