§ 7. Суспільство та життя в ньому

Люди у світі не живуть самі по собі. Вони поєднані між собою численними зв’язками і взаємодіями: регулярним спілкуванням, спільними інтересами, прагненнями, діяльністю. Люди узгоджують свої дії, щоб досягти кращого результату. Вони можуть об’єднуватися в менші групи, які також взаємодіяти­муть між собою. Отже, людська спільнота, у якій люди пов’язані тривалими зв’язками та взаємодіями, має назву суспільство (соціум).

Суспільство складається з великої кількості малих і великих соціальних груп. Для створення малої групи достатньо двох учасників, якщо вони спілкуються між собою, мають спільні інтереси, усвідомлюють свою на­лежність до цієї групи та вважаються її членами з точ­ки зору інших.

Групами вважаються сім’я, клас, учасники одного гуртка або спортивної секції, виробничий колектив, представники однієї професії, фанати одного спортив­ного клубу, прихильники певного стилю в музиці тощо. Існує безліч соціальних груп. До деяких досить легко потрапити, інші неохоче приймають нових учасників та учасниць. Це залежить як від самого колективу, так і від конкретної особи.

У наш час людина може вільно перейти з однієї соціальної групи до іншої: змінити професію, місце навчання та проживання, хобі. А в минулі часи на­лежність до соціальних груп визначалася її походжен­ням: якщо дитина народжувалася в сім’ї, наприклад, ремісників, то вона мала продовжити батьківську справу.

Сучасні соціальні групи можуть вирізнятися зовнішнім виглядом або поведінкою своїх учасників та учасниць. У давні часи такі правила щодо зовнішнього вигляду могли бути досить суворими. Наприклад, у середньовічній Європі лише окремим соціальним групам дозволяли носити певні предмети одягу, такі як хутро або прикраси з коштовних металів. А в Японії XVIІ ст. існували закони, що визначали, із яких тканин може носити одяг селянство.

Для того щоб повноцінно жити серед інших людей, у суспільстві, особа має пройти процес соціалізації. Під час соціалізації вона засвоює правила поведінки в суспільстві, встановлює зв’язки з його членами, за­позичує цінності та інші елементи світогляду, стає особистістю.

Чинники формування особистості

Соціалізація триває від народження і до кінця жит­тя: людина постійно спілкується з іншими, навчається, набуває досвіду й на основі цього змінює свої погляди на життя. У цьому велику роль відіграють сім’я, однолітки, школа та інші заклади освіти, вироб­ничий колектив, а також інформація, яку людина отримує завдяки телебаченню, інтернету та іншим за­собам масової інформації (масмедіа).

Для комфортних відносин у будь-якій людській со­ціальній групі важливо дотримуватися декількох не­складних правил: бути взаємно доброзичливими, тер­пимими до особливостей інших, допомагати одне одному, співпрацювати. Важливою умовою успішного існування соціальних груп і цілих суспільств є довіра між їхніми учасниками та учасницями. Лише знаючи, що на людей зі спільноти можна покластися, людина здатна успішно виконувати свої обов’язки, розкрити свої таланти та здібності.

Важливою є також солідарність — почуття єдності групи, що виникає завдяки розумінню спільних інтересів, цінностей, часто — завдань цілої спільноти.

Довіра та почуття єдності є основою для успішної співпраці — спільної роботи з певною метою. У спіль­ноті, кожен учасник та учасниця якої розуміє одне одного, довіряє, знає свої обов’язки та сумлінно їх виконує, досягти мети легко, а сам процес буде при­носити задоволення.

Як приклад соціальної групи можна розглянути шкільний клас. Здобувачі освіти спільно проводять час за навчанням та відпочинком (на перервах, у поза­шкільний час), дотримуються певних правил поведінки, розкладу, формують нові малі групи, наприклад, за спільними інтересами або захопленнями.

Здобувачі освіти окремих класів об’єднуються в більшу групу всієї школи. Учительський колектив школи, здобувачі освіти та їхні батьки — це групи, які співпрацюють для досягнення певного результату — успішного освітнього процесу. Така співпраця немож­лива без взаємної довіри, допомоги, взаєморозуміння.