§ 6. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище. Екологічні проблеми в минулому та сучасності

Природа — це світ, який нас оточує, і частиною якого ми є. Із навколишнього природного середовища (довкілля) людина бере кисень для дихання, воду та продукти харчування, використовує природні ресурси для того, щоб облаштувати своє життя. У різних частинах світу природні умови різняться. Упродовж тисячоліть людство знаходило шляхи пристосування (адаптації) до навколишнього середовища.

Як вам уже відомо, Україна має чотири природні зони: степ, лісостеп, ліс і гори. Так, природні умови степу примушували населення віддавати перевагу розведенню худоби. Отари овець, череди корів, табуни коней швидко з’їдали всю траву навколо. Пошук кращих пасовищ спонукав їхніх господарів знову і знову переселятися на нові території, тобто вести кочовий спосіб життя. Змінюючи час від часу місце проживання, люди не будували постійних жител. У раціоні харчування людей переважала тваринна, а не рослинна їжа.

У лісостеповій зоні люди, навпаки, здебільшого жили на одному місці та обробляли землю. У їхньому раціоні переважала рослинна їжа.

Жителі гірських районів (в Україні — Карпат і Кримських гір) також  пристосовувалися до існуючих природних умов. Гори вимагали дотримання певних умов у будівництві житла. Так, окремі ділянки гір давали змогу облаштовувати житла в природних або штучно створених печерах. У землеробстві переважав обробіток присадибних ділянок. На гірських луках існувало відгінне ско­тарство (здебільшого дрібна рогата худоба). Жителі гірських районів завжди збирали дикорослі ягіди, гриби, лікарські рослини.

Люди, які жили на узбережжі морів та океанів, споживали те, що давало їм морі. В Ісландії та деяких інших північних країнах, де майже не ростуть дерева, люди зводили свої помешкання з каменю, а дахи вкривали дерном.

Мешканці лісів користувалися його дарами, а дерево було й залишається головним їхнім багатством. Існують й інші приклади. Більша частина території Нідерландів була б затоплена морем, якби не система каналів, дамб і насосів для відкачування води. Із 1800-х рр. населення країни пітримувало ці споруди в належному стані, щоб захистити себе. Жителі гірських регіонів також мають свої особливості в господарюванні, побуті, харчуванні тощо.

Від часу своєї появи людство взаємодіяло з природою. Перше велике втручання людини в природу пов’язане з використанням вогню. Це дозволило людині зігріватися холодними ночами, відлякувати хижаків або організовувати полювання, освітлювати печери. Крім того, приготовлена на вогні їжа була поживнішою за сиру.

Близько 11 тис. років тому завершився останній льодовиковий період. Розтанули льодові шапки, що вкривали в тому числі й українські землі — на місці Києва товщина льоду сягала 2 км! Ця подія докорінно змінила клімат на Землі. Наприклад, на місці холодних степів виросли листяні ліси, розлилися численні річки. Змінився рослинний і тваринний світ. Вимерли великі ссавці, такі як мамонти, шерстисті носороги, північні олені, на яких раніше полювали люди. Усе це змусило людину шукати нові джерела їжі, змінювати спосіб свого життя.

Наступним великим втручанням людини в природу стало винайдення землеробства і скотарства. Людина почала перетворювати лісові масиви на поля та пасовища. Степ заполонили стада свійських тварин (коні, вівці, велика рогата худоба). В інших місцях природне різноманіття рослин змінилося кількома видами, найбільш придатними для харчування (переважно зернові культури). Нерідко таке активне втручання людини ставало причиною природних катастроф і призводило до занепаду людських поселень.

Чергове велике втручання людини в природу відбулося після винайдення людиною парового двигуна, масового будівництва фабрик і заводів. Паливом для парових двигунів було вугілля. Чорний дим та смог від спаленого вугілля в містах вкривали небо, забруднювали повітря, а чорна кіптява осідала на дахах будинків. Людина значно змінила зовнішній вигляд нашої планети. Так, від початку ведення господарської діяльності площа лісів скоротилася наполовину. Освоєні людиною землі зараз становлять понад половину поверхні суходолу.

Загалом для людської спільноти характерними є два шляхи пристосування до природи: змінювати довкілля для своїх потреб або змінювати себе чи свою поведінку, прилаштовуючись до довкілля.

Часто діяльність людини призводить до непередбачуваних негативних наслідків. Мабуть, вам доводиться чути, що через господарську діяльність збільшилася кількість природних лих, відбувається глобальне потепління, яке докорінно змінює звичне середовище для всього живого. Людство, переробляючи природні ресурси, залишає велику кількість відходів. Унаслідок цієї діяльності часто гинуть ліси, висихають річки, водойми, змінюється тваринний і рослинний світ. Відбувається і стрімке забруднення навколишнього середовища відходами виробництва та життєдіяльності людини. На деяких територіях людині вже не вистачає чистого повітря, води. Вирубування лісів, експлуатація морів і ґрунтів, забруднення повітря і води — усі ці чинники підштовхують світ до екологічної катастрофи.

Усе, що створила людина (міста, дороги, штучні водойми, сільськогосподарські та лісові угіддя тощо), уже не може повернутися до первісного природного стану. Тому зараз першочерговим стає питання захисту та відновлення природи там, де це можливо, і зміни поведінки людини у використанні природних багатств. Природоохоронні заходи, що здійснюються в наш час, лише віддаляють можливу катастрофу.

Зараз стан навколишнього середовища у світі оцінюється як незадовільний. У 2020 р. країни світу уклали Паризьку угоду, домовившись узгоджувати заходи для зменшення викидів вуглекислого газу, щоб зупинити глобальне потепління.