§ 5. Особистий (приватний), громадський, публічний простори людини

Особистим (приватним) простором найчастіше називають невеликий простір, який оточує ваше тіло. Ця зона має умовні межі. Ви можете виміряти ваш особистий простір, якщо розставите руки в різні боки. Відстань між тілом і рукою є вашим особистим простором.

Проте межа особистого простору в кожної людини своя. Вона залежить від типу стосунків з іншими людьми, статі, віку, особливостей і культурних традицій тощо.

Також до особистого простору належать почуття, тіло, емоції, думки, дії. Крім того, є предмети особистого матеріального простору — зубна щітка, білизна, улюблена чашка, іграшки, власна кімната тощо. Чим ширше межі особистого простору, тим більш захищеною почуває себе людина. Наприклад, у чужій квартирі людина швидко втомлюється від напруження, а у своїй домівці їй комфортно. До особистого простору відносять місця, де людина може побути на самоті й відпочити.

З особистим простором також пов’язаний особистий час, який можна присвятити тільки собі, а не займатися суспільними справами. Людина може залишитися наодинці зі своїми думками, займатися улюбленою справою.

Кожна людина також має особистий інформаційний простір — право на таємницю.

Незалежно від розміру особистого простору людини порушення особистих меж спричиняє дискомфорт, посилює відчуття небезпеки.

Зіткнутися з порушенням особистого простору можна майже в будь-якому громадському місці: у супермаркеті, коли хтось стає поряд із вами в черзі; у транспорті, коли хтось штовхає вас, торкається руки тощо; на вулиці, коли хтось заважає пройти, тощо.

Збереження особистого простору — це потреба кожної людини. Щоб зберегти його, слід небажану поведінку іншої людини щодо вас зупиняти одразу, не чекаючи, поки людина сама зрозуміє, що її дії неприйнятні. Не можна терпіти грубого втручання в особистий простір.

Відстоювати свої межі слід твердо, але не забуваючи про ввічливість. Також необхідно поважати інтереси й цінності інших, адже кожна людина, так само як і ви, має особистий простір.

Публічний простір є однією з основних категорій розуміння міського способу життя та демократичного міського управління. Це простір, у якому ми стикаємося з незнайомими людьми: вулиці, площі, кав’ярні, центри розваг, торговельні центри, крамниці тощо.

Не існує єдиного розуміння, що таке публічний простір. Одні вважають, що публічний простір є місцем зустрічі вільних громадян міста. Інші вважають, що публічний простір є місцем взаємодії людей.

Коли ми подорожуємо різними країнами й містами, то перше, що впадає в око, — як влаштоване місто, чи приємне воно для нас, чи почуваємо ми себе в безпеці. Частиною публічного простору є громадський простір. Його головне призначення — зробити місто зручним, привабливим для жителів і гостей. Добре облаштований громадський простір також має бути зручним для різних занять: спорту та активного відпочинку, пікніків, прогулянок, спілкування, де буде комфортно як компанії, так і одній людині.

Комерційні установи — торговельні центри, магазини, супермаркети, кав’ярні та ресторани — зазвичай не вважаються громадським простором, тому що ви не можете ним вільно скористатися, нічого там не замовивши або не придбавши. Проте деякі комерційні установи спеціально створюють громадський простір, щоб привабити до себе більше людей.

Організація громадського простору

Громадський простір міст часто має давню історію. У більшості європейських, зокрема, українських міст історичні частини є прикладом такого простору. Нерідко вони мають назву на зразок «старе місто». Такий громадський простір, як правило, облаштований як пішохідна зона з місцями для відпочинку та огляду пам’яток минулого. Кожне таке місце має власний колорит, що робить його впізнаваним.

В українських містах, що мають давню історію, намагаються облаштувати громадський простір. Так, площа Ринок у Львові — це громадський простір, що також є історичною пам’яткою, яку внесено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Ця площа почала забудовуватися ще в ХІІІ ст. Зараз її оточують зведені в різні часи будинки. Розглядаючи давні споруди, можна уявити, як виглядали міста в минулому. Назва площі нагадує про те, що ринкова площа була серцем міста. У центрі самоврядних міст (тих, що самостійно управляли внутрішніми справами) зводили символ його самостійності — міську ратушу із дзвіницею. Ратуша є і на площі Ринок.

Встановлені в громадських місцях пам’ятники історичним діячам або на честь історичних подій також нагадують про минуле цього міста.