Літературні казки. Іван Франко. «Фарбований Лис»

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичахна Львівщині. Батько передав йому життєвий оптимізм і працелюбність, а мама змалечку заохотила до навчання.

Хлопчина полюбив книжки, багато читав, та й шкільна наука давалась йому на диво легко, приносила задоволення. До того ж мав дуже гарну пам’ять — міг майже дослівно переказати будь-який шкільний урок.

Гімназія, а потім університет прищепили Франкові любов до освіти. Він самотужки опанував чотирнадцять іноземних мов, свої статті писав не лише українською, а й польською та німецькою мовами. Недарма за гострий розум та неймовірну ерудицію його називали «академією в одній особі».

Іван Франко написав свої перші твори ще в гімназії. А згодом багато й наполегливо працював, удосконалював художню майстерність. Залишив величезну творчу спадщину: вірші, поеми, оповідання, повісті, романи, п’єси.

Юним читачам і читачкам Іван Франко адресував свої казки. Його дуже захопила праця над ними, адже й сам мав трьох синів і доньку. Узявся за роботу й незабаром подав до журналу «Дзвінок» серію казок, а потому ще й видав їх окремою книжкою «Коли ще звірі говорили».

Героями своїх творів Франко зробив звірів — як у народних казках про тварин. І ще багато чого запозичив із народного джерела. Недарма автор писав у передмові до книжки, що його казки — то «старе народне добро». Народне добро, але вже в авторській обробці — у вигляді літературної казки! Письменник зберіг найкращі риси народних казок, бо добре знав, наскільки ці твори полюбилися читачам і читачкам. Однак під час роботи він творчо переосмислював фольклорний досвід: вносив зміни — увиразнював ті життєві проблеми, що непокоїли його, пропонував читачам власні погляди на людину й суспільство.

Літературна казка — це авторський художній твір, який розповідає про неймовірні пригоди героїв та поєднує реальність і вигадку.

Усталені порівняння на кшталт «дужий, як ведмідь», «швидкий, як олень», «хитрий, як лисиця» давно стали звичними. Так ми позначаємо носіїв певних людських рис. Ось і казковий Лис Микита втілює в собі таку рису, як хитрість. А ще він настільки зарозумілий, що сам наражає себе на смертельну небезпеку та зрештою опиняється в діжці із синьою фарбою. Це мимовільне «перетворення» на чудернацького «синього звіра» змінює все його життя.

Уява переносить нас до умовного казкового часу, «коли ще звірі говорили». І вони не лише говорять, а й часто поводяться саме як люди. Їхнє лісове царство дуже нагадує людське суспільство, у якому через довірливість громадян влада потрапляє до рук хитрих авантюристів.

       Повний текст твору Івана Франка «Фарбований Лис»

            «Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий…»

      «Але не встиг вiн добiгти до торговицi, коли йому настрiчу…»