Леонід Глібов.
Віршовані загадки

Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого 1827 року на Полтавщині. Змалечку був дуже спостережливим, багато читав, любив спілкування. Від матусі перейняв любов до краси, а від батька — допитливу вдачу.
Найсвітліші враження завжди пов’язував зі своїм дитинством. Не раз розповідав приятелям про батька та його улюблену співочу канарку (за це батько одержав вуличне прізвисько Кенира). А через багато років син узяв на згадку про батька псевдонім Дідусь Кенир, яким підписував свої твори для дітей.
Робота над цими творами захоплювала його, бо давала змогу хоча б уявно повертатися до світлої й безтурботної пори дитинства. У львівському дитячому журналі «Дзвінок» Леонід Глібов видав багато казок, віршованих загадок, акровіршів.
Узагалі він був людиною доброю, дуже спокійною, з гарним почуттям гумору.
Розпочавши віршувати ще в шкільні роки, проніс любов до літератури крізь усе життя.
Коли був учителем, свій яскравий творчий талант повною мірою виявляв у викладацькій праці, а доброту своєї вдачі — у ставленні до учнів, за що й заслужив їхні любов та повагу.

Ваші однолітки провели дослідження: своїм рідним, учителям з різних предметів, знайомим поставили запитання: «Які твори написав Леонід Іванович Глібов?».
Результати свого дослідження вони презентували у вигляді «хмаринки слів», де графічно спробували відобразити, які твори письменника найчастіше згадували опитувані.

Розгляньте цю «хмаринку слів», оберіть і виконайте завдання.

Леонід Глібов любив народні загадки, багато з них знав напам’ять. Вони приваблювали його тим, що розвивали й залучали до гри, а він, маючи учительський досвід, розумів, наскільки це важливо для юних читачів. У його власних віршованих загадках є дуже багато від народних творів. Це й простота викладу, і легкий народний гумор, і загальна атмосфера гри та радісне переживання спільного пошуку відповідей на поставлені питання.

Читаючи твори Глібова, ми спілкуємось із великим знавцем та майстром дотепних народних оповідок, який легко веде свою розповідь, вчасно дає потрібні підказки, а ще вміє зацікавити й розвеселити своїх слухачів.

У його загадці «Котилася тарілочка…» всі зіставлення цілком народні: «сонце ясне» представлено як дивовижну золоту тарілочку, що котиться «по крутій горі», а «нічку темну»  зображено у вигляді похмурої «чорної баби». Картину світу зі змінами дня й ночі, світла й темряви подано в цікавій і доступній для маленьких дітей образній формі, а ще доречно додано справді дуже смішну згадку про надокучливого комара — кумедного довгохвостого й гостроносого «птаха на восьми ногах».

Так само в народному дусі побудовано загадку «Гоп! Гоп! Діти-молодята!». У ній веселий і хитруватий оповідач перетворює спілкування на жартівливу розвагу-змагання, що має на меті максимально заінтригувати слухачів та заохотити їх до самостійного пошуку правильної відповіді.

У загадці «Бачить — не бачить…» оповідач уже значно серйозніший: більше схожий на мудрого вчителя й порадника, котрий нагадує про великі можливості, які надає людям книжка.

Природні явища в народних загадках часто набувають фантастичних рис, але якщо поміркувати, то цю фантастику можна пояснити.

Таку особливість народних загадок використав і письменник Леонід Глібов. Наприклад, ваші однолітки замислилися, чому чорна баба одягнена саме в чорний жупан. Поміркувавши, вони дали таке пояснення: «Чорна баба» — то ніч, а головна ознака ночі — темрява та зірочки на небі. Жупан — одяг з цупкої вовняної тканини. Цупка тканина погано пропускає світло, а якщо вона чорна, то ще гірше. Напевно, якщо вкритися з головою таким жупаном вдень, то під ним буде темно, як вночі. А якщо в жупані є малесенькі дірочки, крізь які промінчиками пробивається світло, буде здаватися, що то зірочки! Тому ніч і постає в загадці в чорному жупані.

Об’єднайтеся в пари й спільно знайдіть відповіді на запитання щодо інших образів загадки:

• Що і чому в загадці названо крутою горою?
• Чому про «тарілочку» говориться, що вона котилася?
• Чому туман, у який «чорна баба» заховала «тарілочку», синій?

На які інші цікаві образи твору Леоніда Глібова ви звернули увагу? Чи можна їх пояснити?

Заувага! У цій грі не буде переможця. Але виграють усі, хто братиме активну участь у творенні запитань і пошуку відповідей на них. Під час такої гри ви тренуєте свій мозок мислити креативно й критично. Саме ця здатність людини може перетворити будь-яку роботу на творчу діяльність. А ніщо не приносить людині такого задоволення, як творчість. Без неї неможливе жодне наукове або художнє відкриття.

1. Яке враження справила на вас ця віршована загадка Леоніда Глібова? Чим зацікавила?
2. Чи всі слова, що їх ужив автор, вам зрозумілі? Значення яких слів ви з´ясовували? Чи зацікавили вас ці слова?
3. Послухайте, а потім прочитайте виразно віршовану загадку «Гоп! Гоп! Діти-молодята!..»

***

Має сім шкір, витискає сльози всім.

***

Їде пані в золотім жупані;
Хоч жупан той латка та латці,
Та приймають в кожній хатці.

***

Сидить Марушка в семи кожушках;
Хто її роздягає, той сльози проливає.

1. Яке враження справила на вас віршована загадка Леоніда Глібова «Бачить — не бачить…»? Чим зацікавила?
2. Пригадайте народні загадки про книжки. Поміркуйте, як письменник використав досвід народної загадки?
3. Що діти дізнаються про книжку з цієї загадки? Яка вона буває?
4. Чому, на думку письменника, з книжкою треба знаться-дружити?
5. Яким ви уявляєте оповідача цієї загадки? Свою думку обґрунтуйте.
6. Послухайте та прочитайте виразно загадку. Який настрій ви хотіли б передати у своєму виразному читанні: веселий, журливий, мрійливий, задумливий тощо.