Народні казки

У казках про тварин дійові о соби — хоч і не люди, але поводяться так само, як люди: обирають владу, змагаються й воюють між собою, спілкуються, ходять одне до одного на гостини.

У героїко-фантастичних казках основну увагу зосереджено на подвигах героя. А ще він має помічників, які допомагають йому в пошуках чарівних предметів. Казковому героєві протистоять так само казкові сили зла: багатоголовий змій, підступний чарівник, дуже хижий Песиголовець.

Соціально-побутові казки майже без фантастики. Вони розкривають уявлення нашого народу про щастя, долю, справедливість, бідність і багатство. А ще є серед цих казок гумористичні твори, які викривають зловживання поганих людей та висміюють їхні вади.

У казках завжди перемагає добро, а отже, всі вони мають щасливу розв’язку. Розповідають казки тільки про вигадані події, що відбуваються в невизначеному минулому («колись давно се діялось…»).
Побудовано казку просто: вона має зачин, виклад подій та завершення, або кінцівку. Наприклад, «Жили собі дід та баба…» — типовий д ля казок зачин. Так само усталеними є кінцівки казок: «Ось вам казка, а мені бубликів в’язка», «І стали вони жити-поживати, добра наживати», «Тепер живуть добре».