Малі жанри фольклору. Прислів’я та приказки

Колись люди зберігали свої знання про світ лише в усній формі. Тоді й зародилося найдавніше словесне мистецтво — усна народна творчість, або фольклор (англійське folk-lore означає «народна мудрість»).

Фольклор об’єднує казки, легенди, перекази, загадки, прислів’я, а також багато-багато різних пісень. Усі ці твори зберегла для нас народна пам’ять. Із появою писемності їх почали записувати, а згодом вони ввійшли до збірників усної народної творчості.

Народні твори відрізняються від літературних тим, що не мають визначеного автора. Спершу казку, легенду або пісню складала якась одна талановита людина. Однак потім твір починав жити власним життям, його вдосконалювали різні виконавці, виникали різні варіанти твору, а про автора з часом і зовсім забували.

Фольклорні твори й сьогодні дуже важливі, адже передають нам знання і досвід нашого народу, навчають людяності й оптимізму.

Фольклорні твори часто існують у кількох варіантах. Щоб усвідомити, чому це сталося, можна провести простий експеримент. Підготуйте переказ тексту «Що таке фольклор?».

Перший варіант експерименту. Запишіть свій переказ на телефон. Наступного дня виконайте цю дію ще раз. Порівняйте тексти, які ви створили в усній формі. Який переказ вам сподобався більше? Що ви змінили б, якби проголошували свій переказ перед слухачами?

Зробіть висновок, як і чому в усному мовленні змінюється текст.

Другий варіант експерименту. Виголосіть підготований переказ перед однокласниками та однокласницями й послухайте їхні. Порівняйте перекази й визначте, скільки варіантів усного тексту «Що таке фольклор?» ви отримали. Який із цих переказів видався вам найкращим? Що ви запозичили б із цього усного тексту для свого виступу? На підставі цього експерименту зробіть висновок, чому фольклорні твори можуть мати кілька варіантів.

З дитинства ми засвоюємо влучні вислови, що є образним утіленням життєвого досвіду багатьох поколінь. Мабуть, вам доводилося чути: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш», «Нема диму без вогню», «Там добре, де нас нема», «Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!».

Це і є малі форми фольклору — прислів’я та приказки. В афористичній1 формі вони розповідають про людину, природу, працю, побут, родину, дружбу, розум, красу, здоров’я та інші важливі теми.

Чим різняться між собою прислів’я та приказки? Розгляньмо такий приклад: «Бачили очі, що купували» — відома приказка про вибір, який ми робимо. Вона лише натякає на наслідок нашого вибору, але не розкриває його безпосередньо. Натомість у прислів’ї «Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте» є й висновок до першої частини. Думку завершено: підкреслено зв’язок між невдалим вибором та відповідальністю за нього.

Пам’ятайте: прислів’я та приказки — добрі помічники в спілкуванні. Вони допоможуть збагатити ваше мовлення, нададуть йому виразності. Використовуйте їхні виражальні можливості з користю для себе. Наприклад, доречно вжите дотепне прислів’я допоможе вам розвеселити дружню компанію, а якусь критичну думку іноді краще висловити за допомогою натяку — у вигляді приказки, щоб не образити своїх друзів або подруг.