§ 8. Людина та історія. Багатоманітність і єдність історії

Нагадаємо, що історія — це наука про минуле людства. Її відлік розпочався з виникненням першої людиноподібної істоти ще 4 млн років тому. Людина є головним творцем історії — якби не було людини, то не було б і самої історії. Історія вивчає долю і однієї людини, і людських спільнот, суспільств. Звісно, історики цікавляться багатьма іншими науками, щоб краще уявити, яким був світ людей минулого. Наприклад, природничі науки допомагають вивчати зв’язки людини і природи.

Кожна людина має свою історію. Напевно, ви можете пригадати деякі події зі свого минулого: раннє дитинство, навчання в початкових класах, перших друзів, важливі для вас події. Усе це створює історію вашого життя, яка вплітається в історію вашої спільноти, міста, суспільства, держави. Раніше історики приділяли більшу увагу особистим історіям видатних осіб, проте тепер вони намагаються якомога більше дізнатися про життя окремих пересічних людей. Із їхніх життів, наче із цеглинок, і складається вся історія людства.

Наукові знання про минуле з’являються завдяки праці істориків. Досліджуючи та описуючи події, історики самі стають частиною історії. Завдяки праці істориків ми накопичуємо знання про минуле, формуємо власне ставлення до нього.

Історія людства — це історія багатьох людських спільнот, народів, країн, держав та цивілізацій. Історики давно сперечаються: у своєму розвитку вони проходять один і той самий шлях, чи навпаки їхні стежки відмінні одна від одної?

Тривалий час людина вірила, що все навколо було створено вищими силами. Люди фіксували події, які б мали залишитися у пам’яті нащадків, але нерідко пояснювали їх втручанням надприродних сил або й взагалі не намагалися шукати відповіді на питання «чому так трапилося?». Часто історичні праці створювалися для того, щоб уславити конкретного правителя або на прикладах минулого виховувати молоде покоління.

Пізніше історики почали активно шукати інші пояснення того, чому минуле людства було саме таким, і як воно впливає на майбутнє. З’явилися різні способи пояснення: наприклад, що доля кожного окремого народу залежить від природного середовища, де він розвивався, або, навпаки, що все людство проходить одні й ті самі стадії розвитку: від первісності до небаченого досі майбутнього.

У минулому столітті сформувалося уявлення про історію як про взаємодію цивілізацій. Цей підхід до вивчення історії використовується і зараз. Він полягає в тому, що у своєму розвитку цивілізації проходять однакові етапи, але водночас кожна з них має свої особливості.Ці відмінності і є причиною багатоманітності, невичерпності й нескінченності історії людства.

Ви вже дізналися, що в уявленні сучасних істориків історія — це результат взаємодії різних культур, держав, цивілізацій. Історія України є складовою європейської та всесвітньої історії. Історичне минуле нашого народу, як і будь-якого іншого, не варто розглядати окремо від минулого інших, оскільки тоді ми не зможемо уявити цілісну картину історії нашої країни.

Завдяки географічному розташуванню українські землі ніколи не розвивалися окремо від решти світу. Україна була тісно пов’язана з далекими й близькими землями та народами. Це простежується від часів появи людей на українських землях і до сьогодення.

Тісними були культурні та економічні зв’язки українців із сусідніми європейськими народами. Після проголошення в 1991 р. незалежності Україна заявила про вибір європейського шляху розвитку, який раніше був перерваний перебуванням українських земель у складі Російської імперії, а згодом — Радянського Союзу.