§ 14. Історія карт і відносин людини з простором

У попередньому розділі ви розглядали історичний час: як у давнину люди здійснювали відлік часу та як це відбувається зараз. У цьому розділі ви дізнаєтеся, як у минулому люди уявляли простір.

Про те як давні люди уявляли світ, ми можемо знати лише приблизно. Скоріше за все їм були відомі лише найближчі околиці навколо рідного поселення. Світ поблизу свого помешкання вони сприймали як звичний та безпечний, а все, що було поза його межами, — як вороже та сповнене небезпек середовище. Люди, які жили в степу, остерігалися лісів, а жителі міст боялися виходити за їхні стіни.

Давні люди мали власне уявлення про устрій цілого світу. У Давньому Єгипті вірили, що Земля — це плоский диск, а небо над нею — твердий купол.

Народи, які мешкали в межиріччі річок Тигр та Євфрат (сучасний Ірак), уявляли Землю як оточену океаном величезну гору. Вони знали, що на південь від їхніх поселень розкинулося море (сучасна Перська затока), а на сході виросли високі гори Загросу (сучасний Іран). Тому вони вважали, що їхній рідний край розташований на західних схилах світових гір.

У Давній Індії Землю уявляли як диск, що стоїть на трьох слонах, а ті, у свою чергу, — на черепасі. В Україні-Русі вірили, що плоска Земля стоїть на спинах трьох китів.

Одним із перших, хто висловив припущення про те, що Земля має форму кулі, був давньогрецький вчений Піфагор (VI ст. до н. е.). У ІІ ст. до н. е. інший давньогрецький вчений Клавдій Птолемей створив систему будови світу, за якою в центрі Всесвіту розташована кругла Земля, а навколо неї обертаються всі інші небесні тіла. Згодом систему будови світу Птолемея перейняла християнська церква.

Ці уявлення про те, як влаштований світ, були загальноприйнятими в Європі до XVІ ст., поки в 1543 р. не вийшла праця Миколая Коперника «Про обертання небесних сфер». У ній дослідник доводив, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця. Книгу було видано вже після смерті її автора. Із часом саме завдяки праці М. Коперника у Європі змінилися уявлення про будову світу.

Вчені Галілео Галілей, Йоганн Кеплер та Айзек Ньютон розвинули та довели ідеї М. Коперника.

Здавна люди намагалися зобразити простір навколо себе. Найдавніша у світі карта, видряпана на бивні мамонта, налічує понад 25 тис. років. Найперші карти були схематичними зображеннями помітних елементів ландшафту — гір, пагорбів, поселень. Однак за такими картами не можна визначити точну відстань між зображеними об’єктами, наприклад, між горою та містом.

Перші карти, схожі на ті, які нам відомі зараз, з’явилися у ІІІ ст. до н. е. Їх створив «батько картографії» Ератосфен. Він також зумів із мінімальними похибками обчислити коло Землі. У своїй праці «Географія» Ератосфен уперше використав терміни та поняття, якими вчені користуються і зараз.

Значний вплив на розвиток картографії мав уже згадуваний вчений Клавдій Птолемей. Його найвідомішою працею був «Посібник із географії», який містив точні вказівки щодо розташування сотень міст і річок усього відомого давнім грекам світу.

У XV—XVI ст. європейці відкрили нові для себе континенти — Північну та Південну Америку, а також Атлантичний і Тихий океани. У XVIІ ст. європейські мандрівники вперше прибули до берегів Австралії. Усі нові землі були відображені на картах, що значно розширило світобачення людей.

Картографія розвивалася і в наступні століття, карти ставали різноманітнішими і досконалішими. У ХХ ст. з появою літаків, а згодом і космічних супутників з’явилася можливість робити знімки з повітря і отримувати ще більш точні дані про поверхню нашої планети. Розвиток комп’ютерної техніки наприкінці минулого століття дав змогу швидко обробляти великий обсяг інформації та створювати детальні карти.