§ 18. Практична робота з історичними картами (на прикладі карт з історії України різних періодів)

Гори, річки й моря — це об’єкти, які на історичних картах залишаються майже незмінними. А ось, наприклад, кордони держав, їхні столиці можуть змінюватися. Проте держава могла припинити своє існування, але її міста продовжують свій розвиток, народ залишається жити на своїй землі. Ці зміни можна простежити на історичних картах різних періодів.

Якщо кілька карт зображають одну й ту саму територію в різні історичні періоди, то можна знайти незмінні об’єкти, відносно яких буде зручно простежувати історичні зміни. Для історичних карт України помітними орієнтирами є Чорне та Азовське моря, Кримський півострів на півдні.

Великі річки допоможуть орієнтуватися між заходом і сходом. Із заходу на схід — це гирло Дунаю, Прут, Дністер, Південний Буг, Дніпро та Дон. Вигин Дніпра та його розгалужені притоки (ліва — Десна, права — Прип’ять) завжди легко впізнати на карті.

Ви вже знаєте, що предки сучасних людей з’явилися на українських землях близько 1 млн років тому. Від того часу тут жили різні племена й народи. Про одних ми знаємо досить багато, про інших — маємо лише поодинокі свідчення. Однак усі вони є важливою частиною історії України.

Традиції української державності мають тисячолітню історію. Пропонуємо вам простежити, як це відбувалося.

Першою українською державою вважають Русь, що існувала в IX—XIII ст.

У ХІІ—ХІV ст. спадкоємицею Русі-України стала Галицько-Волинська держава (Королівство Руське).

Навала монгольських племен у середині ХІІІ ст. на Європу завдала Русі-Україні величезної шкоди, від якої вона не змогла відновитися. Її землі захопили сусідні держави, серед них — Велике князівство Литовське та Корона Польська, які в 1569 р. об’єдналися в єдину державу — Річ Посполиту. Ви вже знаєте, що становище українців у цій державі було пригнобленим.

Козаки та селяни нерідко повставали проти влади. А в 1648 р. на українських землях спалахнула Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, у результаті якої була утворена Козацька держава — Військо Запорозьке. Із часом її почали називати Гетьманщиною. Ця держава проіснувала до кінця XVIII ст., доки не була підкорена Російською імперією.

Станом на ХІХ ст. українські землі були розділені між Австрійською імперією (із 1867 р. — Австро-Угорщиною) та Російською імперією. Українці не мали власної держави, а політика двох імперій була спрямована на те, щоб перетворити українців на своїх вірних підданих. Проте саме в цей час відбувався процес українського національного відродження, у ході якого українці з територій під владою інших держав зрозуміли свою єдність у мові, культурі, історії та прагненні боротися за самостійність.

Як уже згадувалося, у 1914—1918 рр. спалахнула Перша світова війна. Однією з головних її причин була боротьба тогочасних великих держав та імперій за переділ світу. Під час війни деякі з них припинили своє існування.

Скориставшись цим, українці створили власні незалежні держави — Українську Народну Республіку (УНР) та Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22 січня 1919 р. вони об’єдналися в соборну Україну (Акт Злуки). Ця держава загинула у війні, проте героїзм її захисників надихав нові покоління на боротьбу за незалежну Україну.

Більшість українських земель, як ви знаєте, опинилися у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Перші десятиліття більшовицького панування обернулися низкою трагедій: масовий штучний голод 1921—1923 рр., Голодомор 1932—1933 рр., репресії 1930-х рр. Під час цих подій загинули мільйони українців.

Новим великим випробуванням для українського народу стали події часів Другої світової війни (1939—1945 рр.). Вона розпочалася нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. й поступово охопила весь світ, коли Японія напала на США та володіння європейських держав в Азії. В Європі, крім Німеччини, підпалювачем війни був і Радянський Союз, який прагнув скористатися ситуацією для поширення своєї влади. Проте незабаром СРСР сам став жертвою нападу Німеччини та її союзників (Італія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Фінляндія).

Ця війна двічі прокотилася всіма українськими землями, завдавши величезних матеріальних збитків та людських втрат: у ній загинуло 9 млн жителів України. 2 вересня 1945 р. завершилася Друга світова війна розгромом Японії.

Після війни Україна продовжувала залишатися у складі СРСР, хоча дещо збільшила свою територію, об’єднавши більшість українських земель.

Війна завершилася перемогою держав Антигітлерівської коаліції. Серед них головну роль відігравали США, Велика Британія та СРСР. Скориставшись нагодою, СРСР поширив свій контроль на всю Східну Європу та деякі країни Азії і прагнув ще більше розширити свій вплив.

Проте навіть у цих умовах українці не припинили боротьбу за незалежність. Українська Повстанська Армія (УПА) протягом десятиліття заважала радянській владі утвердитися в західних областях України.

У другій половині ХХ ст. в Україні загалом зріс добробут населення, але політика СРСР була спрямована на те, щоб українці усвідомлювали себе не українцями, а жителями єдиного Радянського Союзу. У результаті цієї політики відбувалося зросійщення та стирання національних особливостей народів.

У 1980-х рр. Радянський Союз зіткнувся зі значними економічними проблемами, що негативно вплинули на добробут населення. 26 квітня 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка спричинила небезпечне радіаційне забруднення частини територій сучасної України, Білорусі та Росії.

Кризові явища в Радянському Союзі стали передумовою його розпаду. У другій половині 1980‑х рр. почав наростати український національно-визвольний рух, який мирними засобами домігся відновлення незалежної Української держави. 24 серпня 1991 р. було ухвалено Акт проголошення незалежності України.