§ 24. Збереження історичних джерел

Історичні артефакти зберігають у спеціалізованих установах: музеях, архівах, бібліотеках. Там вони захищені від руйнування, а вчені мають змогу з ними працювати в зручних умовах. Музеї бувають історичними, археологічними, краєзнавчими, етнографічними, художніми, присвяченими конкретній особі, події, явищу, галузі науки тощо.

Усього в Україні налічується близько 5 тис. різних музеїв. Серед історичних музеїв найбільшими є Національний музей історії України в Києві та Музей історичних коштовностей, Дніпровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького, Харківський та Львівський історичні музеї, Одеський історико-краєзнавчий музей.

Предмети, що зберігаються в музеях, називають експонатами. Вони розташовані відповідно до певних тем, щоб створювати чітке уявлення про них. Таке впорядкування музейних експонатів має назву експозиція.

Експозиції великих історичних музеїв розміщені за хронологією в різних залах: від найдавніших часів до сучасності. У тематичних музеях, присвячених, наприклад, окремій особі або події, уся експозиція може бути представлена в одній залі.

Окреме місце серед речових історичних джерел належить будівлям — місцям визначних історичних подій і монументам. Ці особливі місця та споруди внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Це означає, що вони охороняються законом. Пам’ятки є свідками нашого минулого, які нагадують про нього. Вони потребують шанобливого ставлення та захисту. В інших країнах світу пам’яткам також надають великого значення, їх охороняють від можливих пошкоджень та регулярно ремонтують.

Будівлі-пам’ятки — це замки та фортеці, залишки укріплень, садиби, будинки, де жили видатні особи, храми та монастирі, місця битв, поховань, меморіали, що вшановують пам’ять жертв трагічних подій. Вони розповідають і нагадують жителям цих місць про їхнє минуле, а також приваблюють туристів. Великі за площею комплекси будівель називають історико-культурними заповідниками.

Щоб увічнити пам’ять про важливі події, видатних осіб, воєнні перемоги, люди створювали пам’ятники. Історія пам’ятників дуже тривала. Вона бере свій початок ще в Давніх Греції та Римі. Деякі правителі встановлювали пам’ятники на свою честь, щоб прославити себе в історії.

Писемні джерела історики можуть знайти в архівах та бібліотеках. В архівах зберігаються перш за все офіційні документи протягом тривалого часу. Співробітники архівів — архіваріуси — організовують зберігання документів та видають їх на запит відвідувачів.

Бібліотеки — це заклади, де зберігаються книги та періодичні видання, такі як газети й журнали. Напевне, вам доводилося відвідувати шкільні та дитячі бібліотеки. Існують інші види бібліотек: районні, міські та сільські, наукові, присвячені різним галузям знань, університетські. Зібрання книг удома називають домашньою бібліотекою.

Найстарішою з діючих в Україні бібліотек є заснована в 1608 р. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені І. Франка, а найбільшою — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в Києві. У ній зберігається 16 млн книг і журналів.

Для того щоб більше людей з усього світу мали доступ до інформації, бібліотеки вже давно почали переносити книги, що в них зберігаються, в електронний вигляд. Цей процес назвали оцифровуванням. Так само оцифровують свої документи й архіви.