§ 10. Календар і календарні системи

Сучасна загальноприйнята система літочислення, у якій роки відраховуються від Різдва Христового, не була єдиною в історії. Сам спосіб лічби років від цієї дати придумали у 525 р., а почали застосовувати набагато пізніше.

У багатьох цивілізаціях роки відраховували від певної, часто міфічної, дати. Так, юдеї обчислюють роки від першого року існування світу, що за календарем, яким ми тепер користуємося, відповідає 3761 р. до н. е. У свою чергу, племена мая, які мешкали в Центральній Америці, вважали, що створення світу відбулося в 3113 р. до н. е. за сучасним календарем. Інші цивілізації визначали свою дату від створення світу.

Іноді роки відраховували від дати заснування міста, держави, початку правління династії, у якій цей календар використовувався. Так, у Давньому Римі літочислення вели від дати заснування міста Рима. У Давньому Китаї роки відраховували від першого року правління першого китайського імператора, а самі роки об’єднувалися у 12-річні цикли, де кожен рік мав одну з 12 тварин-покровителів. Цю систему літочислення перейняли і в інших країнах Далекого Сходу. В ісламі літочислення ведуть від 622 р. н. е. — дати переселення пророка Мухаммада з Мекки до Медини.

Початок року також припадав на різний час. У багатьох стародавніх цивілізаціях рік наставав у березні, коли розпочиналися головні сільськогосподарські роботи, і новий рік асоціювався з оновленням природи. У Давньому Римі рік починали з 1 січня — у цей день відбувалася зміна посадовців, які на рік заступали на свою роботу. У Візантійській імперії рік починали з 1 вересня — ця традиція поширилася і в Русі-Україні. У Середні віки в різних регіонах Європи рік відраховували від різних церковних свят, але до XVI ст. більшість із них починали рік за римською традицією — 1 січня. Із 1362 р. на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, рік теж починали 1 січня.

Для того щоб відстежувати плин часу, люди вигадали календар. Слово «календар» походить від латинського слова «календи», яким у Давньому Римі називали перші та останні дні кожного місяця. В основі найдавніших місячних календарів був 29,5-денний цикл фаз Місяця. У рік об’єднували 12 місяців, проте цей календарний рік відрізнявся від астрономічного — він був коротшим. Тому для усунення невідповідності одні місяці в році могли мати 29 днів, а інші — 30, або ж раз на кілька років додавали 13-й місяць. Такі календарі існували, наприклад, у Давніх Вавилоні, Китаї та Індії, а мусульманська громада й зараз користується місячним календарем. Інші цивілізації створили місячно-сонячні та сонячні календарі.

Історія календаря, яким ми користуємося, розпочалася в Давньому Єгипті. Це пустельна земля, якою протікає річка Ніл. Від її розливів залежало життя всієї країни: щороку розливаючись, Ніл затоплював землі навколо. Коли вода спадала, на берегах залишався товстий шар родючого мулу.

Населенню Єгипту потрібно було заздалегідь знати, коли відбудеться розлив Нілу. Вони готували дамби та канали для відводу води, щоб утримати її на своїх полях. Без цього земля швидко б висохла.

Єгипетські жерці помітили, що розливи Нілу починаються після того, як над горизонтом з’являється велика яскрава зірка — Сіріус. Вони підрахували, що між двома появами Сіріуса минає 365 днів. Цей період вони розділили на 12 рівних відрізків — місяців по 30 днів у кожному, а п’ять «зайвих» днів додали в кінець року. Цей календар існував тисячі років.

Потім єгипетський календар запозичили римляни, але внесли деякі уточнення. За ім’ям тогочасного правителя держави Юлія Цезаря календар назвали юліанським.

Юліанський календар був точнішим за давньоєгипетський, але також не збігався з тривалістю астрономічного року. За сотні років використання розбіжності накопичилися, і в XVI ст. виявилося, що юліанський календар відстає від астрономічного на десять днів. Люди помітили, що справжнє весняне рівнодення настає пізніше, ніж це мало відбуватися за календарем.

На той час у житті людей дуже важливу роль відігравала християнська церква. Розрахунок її найбільшого церковного свята — Великодня — потребував точності календаря. Тому в 1582 р. глава католицької церкви Папа Римський Григорій XIII прийняв рішення про заміну юліанського календаря на новий, який на його честь назвали григоріанським. Для того щоб календар був точним, вирішили кожні чотири роки додавати до нього рік із 366 днів (високосний).