§ 12. Цивілізаційний і соціологічний підходи до періодизації історії

Загальна періодизація історії людства створена на основі поєднання досліджень різних наук: власне історії, археології, соціології, культурології тощо. Проте вчені використовують не лише її. Ви вже знаєте, що сучасні історики послуговуються поняттям цивілізація, що об’єднує у собі культуру, цінності, спосіб ведення господарства, суспільний устрій. За цими ознаками вчені відносять ту чи іншу людську спільноту або державу до певної цивілізації.

Цивілізації виникли не одразу з появою людства, а коли воно досягло певного рівня розвитку: мало власну культуру, складний соціальний устрій, майнове розшарування. Історики визначають, чи була певна культурно-історична спільнота цивілізацією за наявністю:

• міст (поселення з будівлями, якими спільно користувалися всі жителі. Першими такими будівлями були зерносховища та храми);
• держави (наявність влади, кордонів, на які поширюється ця влада, взаємних обов’язків влади та населення);
• писемності.

Слідом за першими цивілізаціями виникали нові, доки світ не став таким, яким ми знаємо його зараз.

Зазвичай виділяють від шести до восьми цивілізацій. Вони сформувалися в різні періоди історії людства, але й найдавніші з них, наприклад Індійська або Китайська, із часом неодноразово змінювалися.

Узагалі вчені вважають, що всі цивілізації проходять одні й ті самі етапи існування. Наче живі істоти, вони зароджуються, розвиваються, переживають занепад і згодом «помирають», тобто зникають.

Соціологи розглядають минуле людства, виходячи з тих змін, що відбулися в суспільстві та господарстві. Тому суспільства поділяють на аграрне (або традиційне, доіндустріальне), індустріальне та постіндустріальне (інформаційне).

Аграрні суспільства виникли найдавніше. Вони існували із часів опанування людиною землеробства, а їхні окремі елементи можна й зараз зустріти в деяких країнах. Головні цінності таких суспільств — це сталість і традиції. Вони негативно ставляться до змін, покладаються на родинні зв’язки. В аграрних суспільствах інтереси суспільства, влади й держави вважаються важливішими за інтереси окремої людини, а авторитет старших не підлягає сумніву. Прикладом аграрного суспільства є Вавилонське царство, яким правив цар Хаммурапі майже 4 тис. років тому.

Зазвичай аграрні суспільства дуже стійкі до змін, а якщо вони й відбуваються, то дуже повільно. Для однієї людини зміни можуть бути непомітними. Виявилося, що найкращим рушієм для перетворень стало прагнення людей займатися виробництвом і торгівлею. Ці заняття, на відміну від обробітку землі, вимагають частих переїздів та вміння швидко реагувати на попит, шукати вигоду.

Наприклад, купці, на відміну від землеробів, не такі залежні від своїх сусідів або інших людей. Тому міста Західної Європи ще в Середньовіччі стали осередками, де зародилися нові цінності, нові уявлення про життя.

Велика Британія та Нідерланди стали першими країнами, де купці та власники виробництв змогли накопичити кошти, які вони вкладали в банківську справу та відкриття нових виробництв. Банки, у свою чергу, сприяли подальшому розвитку торгівлі. Для збільшення виробництва товарів почали використовувати досконаліші робочі інструменти. Близько 250 років тому у Великій Британії відбувся промисловий переворот — ручну працю було замінено працею парових машин, які приводили в рух сотні верстатів. Це дозволило виробляти більше товару, ніж будь-коли раніше. Спочатку механізми й машини виготовляли вручну, а в 1840-х рр. у Великій Британії з’явилося машинне виробництво для виробництва машин — так розпочалася індустріалізація. Сформувалися галузі важкої промисловості (індустрії): металургійна та машинобудівна.

Світ швидко змінювався. Ремісників, що роками змалку опановували свою професію та виготовляли все вручну, заступили наймані робітники, яких навчали працювати з фабричними механізмами. Так сформувалося індустріальне суспільство, населення якого жило в містах, а його головні заняття були пов’язані з виробництвом різних товарів (індустрією).

У 1960—1970-х рр. технології настільки вдосконалилися, що одна машина могла замінити десятки робітників. Тому кількість робітників зменшувалася. Натомість багато людей перейшли у сферу послуг, почали займатися творчою роботою. Замість кількості виготовлених виробів тепер цінувалася їхня технологічність: наприклад, наскільки той чи інший автомобіль є досконалим, зручним, здатним заощадити пальне.

Винайдення комп’ютерів і поширення інтернету призвели до того, що головною цінністю стали новітні технології, інформація та знання, а також уміння сворювати нове. У таких умовах почало формуватися постіндустріальне суспільство (тут префікс «пост» означає «після»). У ньому людина як ніколи раніше має швидко реагувати на зміни, постійно навчатися нового, уміти працювати з інформацією. Постіндустріальне суспільство ще розивається.