§ 4. Людина в суспільстві

У попередніх темах ви дізналися про відносини людини і природи, людини з іншими людьми та їхніми надбаннями. Ви вже знаєте, що повністю розвинутися людина може лише в суспільстві. Суспільство складається з малих і великих соціальних груп. Для створення такої групи достатньо двох і більше осіб, які взаємодіють між собою, мають спільні інтереси, усвідомлюють свою належність до цієї групи та вважаються її членами з точки зору інших.

Групами вважаються і сім’я, і клас, і учасники одного гуртка, і колектив на роботі, і друзі, які регулярно збираються грати в онлайн-гру, і прихильники одного спортивного клубу, певного стилю в музиці тощо. Соціальних груп існує безліч. У таких групах люди мають спільні інтереси й зазвичай багато спілкуються між собою. Учасники та учасниці деяких соціальних груп вирізняються своїм зовнішнім виглядом, поведінкою.

Як приклад соціальної групи можна розглянути шкільний клас. Упродовж тривалого часу учні та учениці одного класу регулярно збираються разом, щоб здобувати знання. Водночас вони спільно відпочивають на перервах, дотримуються певних правил поведінки, розпорядку, формують нові малі групи. Учнівський колектив окремих класів об’єдну­ється в більшу групу всього учнівства школи.

У наш час кожна людина може вільно переходити з однієї соціальної групи до ­іншої: ­змінити професію, місце навчання та проживання, хобі. Проте так було не завжди. Наприклад, у далекому минулому в Індії виникли касти — групи, які об’єднували ткачів, кравців, купців, воїнів тощо. Людина не могла змінити касту, а мусила займатися тією ж справою, що і її батьки.

Для комфортних взаємин у будь-якій людській спільноті важливо дотримуватися кількох правил: бути взаємно доброзичливими, терпимими до особливостей інших, допомагати одне одному, співпрацювати. Важливою також є солідарність — почуття єдності групи, що виникає завдяки розумінню спільних інтересів, цінностей, часто — завдань цілої спільноти.

Усередині людських спільнот існують і більш конкретні правила, а також покарання, які передбачені за їх порушення. Правила покликані зберігати внутрішній порядок у спільноті.

У первісні часи, коли ще не існувало писемності, правила життя в людських спільнотах складалися на основі людського ­досвіду та передавалися усно. Сучасній людині може здатися, що не всі вони були доречними, проте на той час їх дотримання дозволяло підтримувати мир у спільноті. Із часом причини виникнення певних правил могли забуватися, але правила продовжували існувати.

Наприклад, одна людина вкрала гроші, а потім з’ясувалося, що вона тяжко за­хворіла. Це могло призвести до виникнення віри в те, що всі злодії хворітимуть. Страх перед хворобою як покаранням міг утримати людину від крадіжки. Також існувало поняття про мораль — уявлення та оцінки, що поширені в певній спільноті та впливають на поведінку людей. Якщо правила моралі стверджували, що крадіжка — зло, а злодія зневажатимуть у його оточенні, це також часто запобігало поганим вчинкам.

Хранителями знань у давні часи були найстарші члени спільноти. Вони визначали міру вини та присуджували покарання, якщо хтось порушував установлені правила. Судили порушників за звичаєм — так, як це було заведено предками.

Із часом людські спільноти стали численнішими й складніше влаштованими. Наприклад, з’явилося уявлення про нерівність ­людей — за кількістю майна, яким вони володіють, за походженням тощо. Тому нагальною стала потреба у великій кількості чітких правил, які допомагали б забезпечувати мир і спокій у спільнотах. Так після винайдення писемності виникли писані закони. Вони ґрунтувалися і на моралі, і на звичаях. Виникнення законів було пов’язано з тим, що саме людське суспільство змі­нилося.