Дійові особи: Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чаклунка, Король, Принц, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.
Сцени 1–3
Опис подій. Жив Король з донькою Джоан. Мама дівчинки померла, а Король знов оженився. Мачуха знена́виділа падчерку, а її донька, навпаки, полюбила Джоан як сестру. Мачуха приходить до Чаклунки і просить зробити падчерку потво́рною.
Уранці Мачуха відправляє Джоан до Чаклунки за пиріжками для тата.
Сцена 4
Хата Чаклунки.
Джоан. Бог вам у поміч, люб’язна
тітусю!
Чаклунка (огидно сміється, потираючи руки).
Це я зраділа, тому і сміюся.
Маю-бо гостю, хоч рання пора!
Прошу ласкаво: купуй, вибирай.
Є й пиріжок, і калач, і пампушка —
Все, що захочеш, моя щебетушко!
Деко за деком — у піч та із печі.
Тут, біля печі, я ранок і вечір.
Джоан (співчутливо).
Чим вам, тітусю, і як підсобити?
Чаклунка (удає байдужість).
Допоможи переставить корито... (Багатозначно.)
В діжку заглянь, чи вже тісто зійшло.
Джоан виконує прохання Чаклунки, яка уважно спостерігає за принцесою. (Убік.)
Гарне обличчя — таке, як було.
Чари не діють. Напевне, поганка
Встигла чогось попоїсти ізранку.
Другого разу також не вдалося зачаклувати дівчину.
Разом з принцесою йшла Королева.
Мачуха добре про неї подбала:
Падчерка в роті ні ріски не мала.
Чаклунка. Люба принцесо, заглянь-но у діжку:
Тісто зійшло і посунуло кришку.
Джоан піднімає кришку і нахиляється. А коли випростується, замість вродливого обличчя у неї вже теляча мордочка.
Джоан. Лихо, рятуйте! Це я чи теля?
Мачуха. Геть забирайся, бридка, звідсіля!
Чаклунка й Мачуха голосно регочуть.
Сцени 5–6
Опис подій. Ніколь вирішує допомогти Джоан. Дівчата йдуть з палацу та опиняються в іншому царстві. Там вони дізнаються про горе — хворобу Принца. Обіцяють зцілити сина Короля. Уночі, коли всі засинають, вони слідують за ним у темний ліс і бачать Ельфів і Фей.
Сцена 7
Ельфи і Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом.
Ельфи Нум веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку.
Фея 1. Подружко, знаєш мою таємничку?
(Шепоче щось на вухо Феї 2.)
Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну
у щічку!
Принц бідолашний вже з нами
довіку?
Фея 1. Ще таємницю відкрию велику
(показує яблуко):
Тільки відкусить він яблуко це —
Стане рум’яним у нього лице,
Погляд — блискучим, а розум бадьорим.
Путь на цей бал не згадає ніколи!
Фея 2. Маю і я, мила Феє, секрет (показує лорнет):
Десь є на світі Джоан чи Джанет —
Мусить обличчя своє затуляти,
Бо голова в неї, наче в теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет —
Хай лиш торкнеться до нього Джанет.
Як же у Фей відібрати оте?
Ніколь (тихо).
Біля печери ліщина росте.
Вийдемо, люба, горішків нарвати.
Джоан (лукаво).
Вміємо трохи і ми хитрувати!
Опис подій. Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет.
Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають з печери. З Джоан і з Принця спадають чари. Джоан виходить заміж за Принця, а Ніколь — за Короля.
За Лесею Мовчун