Як ти думаєш, чому саме цих тварин вибрав автор, щоб зобразити людські вади? Що відбуватиметься?
Якось ворона, пролітаючи над господою, побачила на гаку під дахом шматок м’яса.
«О, сьогодні добре пообідаю!» — зраділа вона.
Вхопила м’ясо та й злетіла на високе дерево.
А внизу саме пробігала лисиця й побачила ворону.
Підбігла лисиця до дерева, задерла голову й мовила улесливо:
— Добридень, о́рле! Як ся маєш?
Ворона не відповідала, бо тримала в дзьобі м’ясо. Лисиця нітро́хи не образилася, а співала далі:
— Вибачай, що назвала тебе орлом, — ти ж ворона. Але ти куди гарніша за орла! Яке пір’я — чорне, блискуче, розкішне! Жоден птах не має таких чорних крил і таких прегарних очей!
Лисиця підступилася ближче до дерева, глянула на м’ясо й облизалася.
— Як я могла назвати тебе орлом? Їй-право, не збагну, чому над птахами повинен царювати орел, а не ти? Хіба зрівнятися йому з тобою красою та розумом?
Ворона запишалася, аж пір’я розпустила від такої мови.
«Красно говорить лисиця. Недарма кажуть, що вона велика розумниця. Треба з нею потоваришувати, укупі веселіше буде...»
Що ти дізнався/дізналася? Що буде далі? Що з прочитаного підтверджує твої думки?
А лисиця тим часом задерла голову ще вище й заспівала вже іншої:
— Нехай того грім поб’є, хто скаже, що ворона вміє говорити. Вона й дзьоба не розтулить, бо не має голосу. Он чому тебе не обрали царем — ти, либонь, німа. Навіщо птахам німий цар?
Цього вже ворона не могла стерпіти.
— Кар-р-р! — каркнула вона. — То це я німа? Зараз же проси пробачення! Кар-р-р!!! Та хіба є де птахи з голосом, гучнішим за мій?
Лисиці тільки того й треба було. Схопила вона м’ясо, що випало з воронячого дзьоба, та й засміялася глузли́во:
— Вороно, вороно, ти й справді дуже гарна! І станом, і барвою, й голосом; одного лиш тобі бракує — розуму. Коли б мала розум, не слухала б моїх тереве́нів і не впустила б м’яса з дзьоба.
І лисиця зникла поміж деревами.
Езоп
Переказ для дітей П. Цімікалі
Переклад В. Забаштанського, А. Чердаклі