ЗАЧИН
Електромобіль Сашко обожнював читати. Велосипеди́нка Юля також. Друзі паркува́лися поруч, щоб обговорити нову книжку.
ГОЛОВНА ЧАСТИНА
Зав’язка От і сьогодні Юля переповідала:
— А потім, на останній сторінці, з’явився електричний вітряк і своїми довгими руками розігнав драконів.
— От би й мені руки, як у того вітряка! Раптом на Київ нападуть дракони. А моїми колесами хіба мух ганяти, — зітхнув електромобіль.
— Моїми теж. Хоча... хтозна, чи бувають ті електричні вітряки на світі. Може, їх вигадав письменник.
В існуванні драконів друзі анітро́хи не сумнівалися.
— От не́уки! — пи́рхнула пилом стара́ вантажі́вка. — Електричних вітряків по світу — майже, як жирафів, себто повно-преповно. Стоять собі на місці, лапами розмахують, і все. Мені б таку роботу.
Розвиток дії — На випадок драконів нам варто мати знайомого електричного вітряка, — сказав замислено Сашко. — Але де ж його шукати?
Про що ти дізнався / дізналася? Чому друзі вирішили шукати електричного вітряка? Де вони можуть його знайти? Що буде далі?
— Якщо вірити малюнкам, електричні вітряки немалі. Що за будинками височіє?
Незабаром друзі вже під’їжджали до Високої Зеленої Істоти з Волохатими Лапами. Вітер гудів, лапи Істоти ворушилися майже попід хмарами.
— Перепро-о-ошую, пане, ви не електричний вітря-а-ак? — загукали друзі щосили.
— Хто ви? — нарешті розгле́діла Істота друзів. — Я не пан, а пані! Чи ж не бачите, у якому я намисті? Його склали птахи зі своїх гнізд.
— Перепрошуємо, пані. Ми шукаємо електричного вітряка.
— Вам не сюди. Я Гігантська Сосна. А ваш електричний вітряк зроблений із великої залізяки. А не з такої шовковистої кори. І не з таких смарагдових хвоїнок.
Про що ти дізнався / дізналася? Кого зустріли друзі? Що вони дізналися про електричного вітряка? Чи допоможе їм ця інформація в пошуках? Як ти гадаєш, що буде далі?
— Із великої залізяки. Юлю, ти часом не бачила когось високого та металевого?
— Здається, є один такий Довгий Угору з Хапучою Лапою. Він мешкає в місці, де все переставляють, копають і одне на одне наклада́ють. Їдьмо, я покажу.
У місці, де все переставляли, копали і накладали одне на одне, справді був Довгий Угору Залізяк із Лапою.
— Розкажіть, що ви робите? — запитав Сашко.
— Ми будуємо Будівництво, — поважно мовив Довгий Угору з Лапою. Він підняв електромобіль із велосипединкою в повітря. Проніс їх понад будівельним майданчиком і поставив подалі, аж за зеленою огорожею.
— Не плутайтеся попід ногами, щоб я, Підйомний Кран, не зачепив вас. На будівництво без дозволу не можна!
— Вибачте, ми більше не будемо, — перепросили друзі.
— Є ще ідеї? Бо я вже зголоднів. Мені б десь електрики перекусити, — сказав Сашко.
— А мені би морозива. З шоколадом і лісовими горішками! Поїхали до Блискучих Крутячок. Біля них дітям продають морозиво, а для електромашин є смачна солодка підзарядка!
Друзі пообідали, аж раптом за деревами щось загуло, закрутилося, заблимало...
За Олесею Мамчич