Як ти гадаєш, про кого йтиметься в тексті? Що ти можеш сказати про персонажів твору?
У місті Стокго́льмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає звичайна собі родина Сва́нтесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей — Бо́ссе, Бе́тан і Малий.
— Ба ні, я не звичайний хлопець, — каже Малий.
Але це неправда. Він таки звичайнісінький. Бо хіба мало є на світі семирічних хлопчаків, синьооких, кирпа́теньких, з немитими вухами, у завжди подертих на колінах штанцях? Отож, що не кажіть, а Малий — звичайнісінький собі хлопець. Боссе п’ятнадцять років, і він любить грати у футбол куди більше, аніж учити уроки. Отже, він теж звичайний собі хлопчисько. А Бетан чотирнадцять років, і в неї зачіска точнісінько така сама, як у інших звичайних собі дівчаток.
Про що ти дізнався / дізналася? Скільки разів авторка повторила слово звичайний? Чому? Чи може статися в цій родині щось незвичайне? Чому? Як ти гадаєш, що буде далі?
У цілому будинку є тільки одна незвичайна істота — Карлсон, що живе на даху. Це ве́льми незвично. Карлсон — кругленький самовпевнений чоловічок, і до того ж він може літати. У усі люди можуть літати, а ось літати сам собою, крім Карлсона, не вміє ніхто.
Чому Карлсон був незвичайним? Чи може бути щось звичайне в Карлсоні? Як ти гадаєш, що буде далі?
Тому й так сталося, що Карлсон і Малий зустрілись.
Був ясний весняний вечір, і вікно було відчинене. Раптом хлопчик почув легеньке гудіння. Воно деда́лі дужчало, і несподівано повз вікно повільно пролетів товстий чоловічок. Це й був Карлсон, що живе на даху, але ж Малий ще не знав цього.
— Гей-гоп! Можна присісти скрає́чку?
— О, прошу. А що, важко отак літати?
— Тільки не мені, — поважно відповів Карлсон. — Мені все легко, бо я найкращий у світі літун! Як тебе звуть?
— Малий. Хоч насправді я звусь Сва́нте Сва́нтесон.
— А мене, уяви собі, звуть Карлсон. Скільки тобі років?
— Сім, — відповів Малий. — А тобі скільки років? — спитав Малий, подумавши, що Карлсон поводиться занадто по-дитячому як на дорослого дядька.
— Мені скільки років? — перепитав Карлсон. — Я чоловік у розквіті сил.
— А в скільки років буває розквіт сил?
— У всі роки, — задоволено відповів Карлсон. У всі, принаймні, коли йдеться про мене. Я вродливий, розумний і до міри затовсти́й чоловік у розквіті сил.
За Астрід Ліндгрен