ЗАЧИН
Стара бібліотечна миша ходила в гості до родичів, що жили на і мало в земних справах.
ГОЛОВНА ЧАСТИНА. Подія 1
— Ви, мабуть, і читати не вмієте, — казала миша.
— Куди нам до тебе рівнятися, — сестри.
— От чи їли ви коли-небудь кота?
— Де вже нам! У нас не миші котів, а коти мишей їдять.
— А я вже не одного кота з’їла, і жоден не встиг навіть .
— А чим від них ?
— Здається, папером і фарбою. Та з’їсти кота — то пусте. А от доводилось вам собаку їсти?
— О-о-отакої!
— Я саме вчора з’їла одного пса, завбільшки такого, як вовк, та ще й з іклами... його, навіть не зойкнув.
— А чим він пахнув?
— Папером. А носорога ви коли-небудь їли?
— Де там! Ми того носорога навіть не бачили. Який він? Схожий на сир?
— Схожий на носорога, звісно. А верблюда, принцесу, ялинку ви куштували?
Подія 2
У цю хвилину де не взявся кіт. Він сидів за скринею, прислухаючись до мишачої розмови. Кіт був не мальований, а справжній, вусатий і з . Мишенята в нірку, бібліотечна ж миша від несподіванки на місці, ставши на задні лапки. Зловив кіт мишу й питається:
— То це ти котів їси?
— Я, Ваша Величносте... Але розумієте... Я в бібліотеці...
— Розумію. Ти гризеш котів, намальованих у книжках.
— Інколи, та й то з навчальною метою.
— Це справа гарна, я теж люблю літературу. А чи не слід тобі навчитися дечого в справжнього кота? Слід би тобі знати, що не всі коти паперові і не всіх носорогів можна загризти.
КІНЦІВКА
На превелике щастя для бідолашної миші, кіт побачив на підлозі павука і на хвильку відвернувся. Бібліотечна миша шурх — і опинилася між книжок.
За Джанні Родарі
- Сформулюй запитання до тексту, починаючи з поданих слів. Дай відповіді на запитання.