Сьогодні на уроці вчителька сказала: «Напишіть листа своєму другу. У ньому розкажіть про своє хобі».
— У мене немає хобі, тому я не буду писати листа, — одказала я.
— Ти маєш знайти собі хобі, — відповіла вчителька, — і виконати це завдання.
Я була змушена шукати хобі, тож вирішила подивитися, чим захоплюються мої друзі.
У Макса є хобі. Він щодня грає у футбол. Після уроків я прийшла на стадіон і вирішила теж поганяти м’яча.
— Це не дівчача гра! — закричав Макс.
— Але ж є футбол для дівчат? — заперечила я.
— У нас немає такого, — запевнив мене Макс. — Дівчата танцюють у групі підтримки. Чирлі́динг називається.
Танцювати мені зовсім не хотілося, ще й на стадіоні перед футбольним матчем і під час перерв між та́ймами.
«Це не моє хобі», — подумала я і пішла до своєї подруги Аліси. Вона займалася в гуртку кві́лінгу.
— Привіт, — здивовано сказала Аліса. — Будеш майструвати котика?
Я кивнула головою і сіла скручувати тонкі смужки паперу. Потім їх потрібно було приклеїти на папір, і так багато разів, щоб вийшла картинка. Мені це здалося страшенно нудним. Тому після трьох смужок я попрощалася з усіма й вилетіла з кабінету якнайшви́дше.
«Це не моє хобі, — подумала я. — Де ж знайти своє?»
Розкажи, які ще заняття спробує дівчинка.
Лист другові про хобі я таки написала. У мене виявилося найоригінальніше захоплення. Хочете дізнатися яке? Прочитайте уривок листа.
Мені сподобалося зустрічатися з друзями й займатися з ними їхніми улюбленими справами. Тепер я пишу про свій досвід на сторінці нашої шкільної газети й власного блогу. Це моє хобі. Бути письменницею.